Пролог

Опівнічна тиша оповила королівські покої, порушена лише слабким потріскуванням каміна та приглушеним шепотом прислужниць. На широкому, оббитому оксамитом ліжку, Королева Еліс стогнала, стискаючи простирадла. Години спливали, немов пісок крізь пальці, і кожна хвилина видавалася вічністю в очікуванні, що наповнювало весь замок. За його стінами, простий народ, що зібрався на площі, молився і чекав, сподіваючись на звістку, яка змінить хід історії королівства Етерія.
Нарешті, крізь біль і виснаження, пролунав перший крик — дзвінкий, вимогливий, сповнений життя. Це був крик новонародженої принцеси, першої дитини Королеви, що символізувала надію, продовження роду і майбутнє цілого народу. Придворна акушерка, заклопотана, але з полегшенням на обличчі, обережно загорнула крихітне тільце в шовкові пелюшки і піднесла до змученої, але щасливої матері. У м'якому світлі свічок, Королева Еліс поглянула на свою доньку, на її маленьке личко, вже змучене, але таке прекрасне.
У той самий момент, коли новонароджена принцеса вперше вдихнула повітря цього світу, над найвищою вежею королівського замку спалахнула зірка — яскрава, немов діамант на оксамиті нічного неба. Це був знак, древнє пророцтво, що здійснювалося на очах усього королівства. Зірка сповіщала про народження дитини, що нестиме на своїх тендітних плечах величну долю, про яку ще ніхто не здогадувався. Ця дитина, перша дитина Королеви, була призначена стати ключовою фігурою у майбутніх подіях, що назавжди змінять обличчя Етерії. Але чи готова вона до цього тягаря, до цієї величі, яка чекає на неї?