Розділ 7.3

Нічне повітря ще не було холодним. Від річки віяло нагромадженим за день теплом. Міранда вже почала роздягатися. Одяг обережно склала на камені й зайшла.

Аїра приєдналася хвилиною пізніше, трохи сором’язливо.

Жінка із теплом усміхнулася й підкликала до себе ближче.

– Нумо помиємо твоє прекрасне волоссячко. У мене є засіб. Власноруч варила.

Вміст пляшечки пахнув гірчинкою. Надзвичайно приємно, натурально. І не солодко.

– Дякую Вам.

Міранда знизала плечима, обережно втираючи трав’яний засіб. Навіть боляче не було.

– А тепер змивай.

Аїра занурилася під воду на кілька секунд, потім протерла очі, відкинула мокрі прядки з очей.

– Я теж допоможу.

Жінка кивнула.

Дівчина намагалася повторити всі її рухи. Виходило незграбно, але та не нарікала.

Змила.

– Як Ви? Зовсім мовчазні зі спуску.

– Та все гаразд, – мовила впевнено й усміхнулася. За мить вже посерйознішала. – Вона хороша – я нічого не можу сказати. Про дівчат турбується, завжди кімнати хороші знаходить і координує добре. Просто не подобається мені. Жіноча інтуїція, – знизала плечима. – Та й не вірю я в такі безтурботні будні посеред смертей навколо.

– Я теж, – зізналася Аїра. – Занадто спокійно тут.

– Треба лише день перечекати, люба. І ноги нашої тут не буде!

– Угу, – усміхнулася.

І більше нічого не запитувала. Міранда теж мовчала.

Вони насолоджувалися лісовим спокоєм ще кільканадцять хвилин, перш ніж одягнутися й потурбуватися про рани дівчини.

Але повертатися не збиралися – просто гуляли серед природи.

Не будемо дівчатам заважати – поглянемо на забавки хлопців. Ну, або не забавки…

Ніякова тиша стояла між ними увесь час, поки обмивалися в річці й бинтували Каелеві руку.

Лорен не витримав першим – чкурнув геть.

Вони з Девом залишилися дивитися на зорі.

Чоловік витягнув сигарету й тепер шукав запальничку. Невдоволений вираз обличчя казав – намарно.

– Підсобити тобі? – запропонував демон. Маленький вогник спалахнув у нього на пальці.

– Дякую, – Дев затягнувся, випустивши клубок диму. – Я так-то кинув, просто сьогодні… Це остання.

– Перевірю, – пирхнув від сміху хлопець. – Чи дехто інший.

– Не починай.

– Я й не закінчував, щоб починати, – знизав плечима. – Таке вже в мене захоплення – сувати свого носа в чужі справи. Саме тому ти запросиш Міранду на розмову (принаймні), якщо хочеш, щоб відчепився.

– В іншому житті.

– Домовилися, – Каель дістав невеличкий сувій і прийнявся записувати щось. – Я знайду твоє переродження й…

– Оце підкинула доленька напарника… – зітхнув чоловік.

– Ніхто тебе за язика не тягнув у той день, – нагадав демон, ховаючи записи.

Обидва замовкли.

– Деве, я серйозно. Своєю нерішучістю ти робиш боляче вам обом. А завтрашній день може й не настати.

– Ніби я не знаю, – буркнув він, кидаючи на землю половину цигарки й тушачи важким чоботом. І пішов.

– Триматиму за тебе кулачки, – кинув навздогін.

У відповідь – середній палець.

– Мене до обіду не буде, – попередив.

– Запізнишся – приб’ю, – долинуло з-за дерев.

– Прийняв, – відсалютував у темряву. І поглянув у безодню нічного неба.

Залишимо його милуватися зорями. У місті теж вистачало людей, які не знали, чим себе зайняти.

Лорен ходив між прилавками. Не запитував, не купував – просто вбивав час. Аж раптом очі вловили знайому постать.

Ванесса. Сиділа за столиком, читаючи щось у своєму нотатнику.

– Ти чого тут? – підсів до неї. – Із близнючками ж була, ні?

– Швидше впоралася, – знизала плечима. – Чого тобі?

– Нічого, – опустився тулубом на стіл. – Просто знайомі люди серед хаосу.

– Зрозуміло.

І замовкли.

Тим часом десь у кам’яних стінах їхнього тимчасового будинку, близнючки насолоджувалися теплою ванною.

Пар робив повітря вологим, майже білим. Тіла приємно розслаблялися. Те, що потрібно після кількаденного підйому в гори.

Дівчата весело сміялися, розмовляючи між собою.

Через щілину під дверима в кімнату заліз маленький чорний жучок. Непримітна комашка – вони навіть не помітили.

Шість ніжок беззвучно перенесли його далі по підлозі. А потім жучок злетів. Знайшов єдине не вологе місце – рушник. Помандрував трохи серед білих волокон, поворушив ніжками, ніби вмиваючись, і вилетів. Не сподобалося йому тут.