Розділ 1

Різдвяна магія здатна здійснювати найнесподіваніші бажання, навіть якщо ти сам ще не знаєш, чого прагнеш. Агата випадково отримала старовинну листівку, яка пророчить дівчині вічне кохання з тим, кому вона її подарує. Такий дарунок вона робить своєму найкращому другові Марку, не здогадуючись, як це змінить їхнє життя.

Магічна атмосфера зимових свят, випадкові зізнання, іскри пристрасті й тонка межа між дружбою та коханням — усе це в романтичній історії про справжнє кохання.

Порив зимового вітру засунув крижані лапи за пазуху, й Агата затремтіла. Було доволі холодно, і дівчина пожалкувала, що так легковажно накинула осінню куртку сьогодні зранку. День обіцяв бути теплим, як і останні тижні, та Всесвіт все ж згадав, що на носі Новий рік, і почав щедро засипати землю снігом.

Від наступного пориву зацокотіли зуби. Агата вже хотіла бігти шукати найближчу кавʼярню, як яскраві барви привернули увагу. Навпроти через дорогу була невеличка антикварна крамничка, а прямо у вікні майорів червоним, оранжевим, зеленим і синім великий вʼязаний шарф. Те, що треба, аби дістатися додому!

Дзвіночок над дверима привітно дзенькнув. У крамничці стояв пряний солодкуватий запах сандалу, пилу й старих книжок. Стіни були вкриті теплим тьмяним світлом, що ледь пробивалося крізь старі віконниці з дерев’яними рамами.

Усе довкола, полиця за полицею було заставлене дрібничками — від мініатюрних порцелянових статуеток до важких бронзових свічників і масивних дерев’яних шкатулок. На столах лежали жовтуваті карти, чорнильні ручки, старі листівки з вигадливими візерунками й купа інших старезних речей.

Агата зупинилася, щоб усе роздивитися. Простір довкола пульсував минулим, яке ще жило в кожній дрібничці. Здавалося, сама крамничка дихала старовинними життями, таємницями й затишком.

За прилавком зʼявилася тоненька сухенька бабуся, яка чомусь видавалася знайомою. Вона сама трохи нагадувала антикварний експонат. Та посмішка на її обличчі була живою і теплом відбивалася в очах.

— Вітаю.

— Доброго дня. Чим можу допомогти?

Агата натягнула рукава широкої кофтинки на пальці, аби трохи зігріти руки, і махнула в бік шарфа. Великий, яскравий, із вигадливими візерунками. Таких не побачиш на поличках звичайних магазинів.

— О-о-о… Так. Ніщо не врятує краще від холоду зимових заметів! Ви собі чи на подарунок?

Дівчина замислено покрутила поданий шарф і притулила його до обличчя. Тканина приємно гріла пальці й пахла святом. На думку одразу спадали солодкі мандарини, привітне вогнище в комині й затишок сімейного кола за столом.

— Думаю, все ж на подарунок.

Так, це воно! Мамі точно сподобається. Вона любила подібні речі, які йшли крізь час і не помічали його.

— Хороший вибір, люба! Вам би ще вінтажну листівку в пару підібрати.

Продавчиня показала на стіл попереду й підійшла ближче, аби допомогти з вибором.

— Вау! Дуже гарні!

У словах Агати звучав щирий захват. Перед очима лежали витончені клаптики паперу, які берегли сліди минулої епохи.

Дівчина взяла до рук листівку із зображенням маленької дівчинки, яка сиділа у світлі свічок за святковим столом і тримала в руках різдвяну кульку. Перевернула листівку й провела пальцями по старезній марці в куточку. На звороті гарними літерами були виведені слова: «Памʼятай, що я люблю тебе. У цьому році, наступному й до скону віків!»

— Ось цю, будь ласка.

Продавчиня обережно загорнула речі в гарний подарунковий пакет із барвистими квітами.

Агаті було трохи шкода спостерігати, як теплий великий шарф зникає в целофані, та приємне передчуття щасливої мами через подарунок гріло більше, ніж могла б зігріти навіть найтепліша річ у таку негоду.

Раптом почула дзвін збоку, а тоді на стіл вистрибнув великий чорний кіт. Агата злякалася на мить, але протягнула руку й доторкнулася до мʼякої шерсті. Кіт замурчав і потерся голівкою об пальці.

— Він у нас примхливий пан, не любить чужих, проте хороших людей бачить звіддаля!

— Рада, що й у мені він теж побачив щось хороше!

А про себе дівчина додала: «Хоч якийсь чоловік розгледів справді щось цінне за милим личком!»

Бабуся знову опинилася поряд і теж погладила котика, а потім мʼяко глянула й загадково усміхнулася.

— Знаєте, люба, у мене для вас буде маленький подаруночок на честь свят.

Старенька дістала старовинну скриньку з полички, а звідти пожовклий від часу конверт.

— Ось, відкрийте.

Агата із цікавістю відкрила конверт й обережно витягнула ще одну вінтажну листівку. Тільки ця була трішки інакшою.

Дівчина доторкнулася до потертих країв і відчула тепло в кінчиках пальців. Час помітив папір дрібними складочками, як зморшками зазвичай вкривав людську шкіру.

На лицевій стороні листівки був ніжний, трохи потертий малюнок: романтичний вечірній пейзаж із сонцем, яке сідало за мостом над річкою. На воді колихався маленький човник. Фарби трохи потьмяніли, але в цьому була особлива чарівність: темне небо, усіяне невагомими білими хмаринками, виглядало мрійливо-туманним, а сонячні промені, які підсвічували ті хмаринки різними кольорами, здавалося, світять крізь папір у саму душу.