Розділ 4. Найкращий рецепт літа

Я дивилася на Яна, і в моїй голові нарешті склалися всі шматочки цього дивного пазла. Маг льоду, який носить пальто-артефакт, щоб не влаштувати льодовиковий період через мою посмішку. Від цієї думки всередині приємно затремтіло.

— Ну що ж, Кріо-менеджере, — підмигнула я, вже оговтавшись. — Ти щойно врятував моє життя й репутацію кондитерської. Тепер з мене нагорода. Кави сьогодні не буде. Тобі треба змінити раціон.

Я підійшла до засніженої вітрини й дістала найбільше, найпишніше тістечко «Павлова» — білосніжне безе з полуницею та м'ятою. Поруч поставила дві склянки лимонаду.

Ян здивовано підняв брови, коли я вмостилася на барному стільці поруч із ним.

— Спробуй, — я підсунула до нього тарілку. — Це солодке літо. І воно абсолютно не гаряче.

Він невпевнено взяв ложечку. Пальці все ще випромінювали прохолоду, але цього разу я не забрала руки, а м'яко торкнулася його долоні. Ян заглянув мені в очі. У його крижано-сірому погляді вже не було відчаю чи страху, лише глибокий, затишний спокій.

Він відламав шматочок десерту і спробував. Обличчя миттєво розслабилося, а на губах з'явилася щира посмішка. На вікнах з'явилися льодові сердечка, але ми вдали, ніби не помітили.

— Ну як? — тихо запитала я.

— Неймовірно, — відповів він, не зводячи з мене очей. — Здається, це найкраще, що я куштував у своєму житті.

Ми сиділи у прохолодній порожній кав'ярні посеред розпеченого міста. За вікнами плавився асфальт, поспішали перехожі, а в нашому куточку панувала гармонія літа й зими. Пальто Яна залишилося висіти на стільці. Йому більше не треба було ховати магію. Найкращі аномалії трапляються, коли дозволяєш собі відчувати.

— Знаєш, — порушила я тишу, зробивши ковток лимонаду. — Кондиціонер лагодитимуть щонайменше тиждень. Директор буде в розпачі.

Ян тихо розсміявся, і по стійці знову пробігли крижані зірочки.

— Доведеться змінити графік і приходити значно раніше, ніж о другій. Якщо ти не проти.

— Я тільки «за», — посміхнулася я у відповідь. — Але за умови, що ти знову посміхатимешся. Мені дуже подобаються твої сніжинки.

Крижані візерунки на склі виблискували під яскравим сонцем, а в моєму серці розквітало нове, особливе літо. Літо, яке ми розтопимо разом.