Глава 18: Дивні гості

Корабель Сіріса та Нії повільно плив у просторі, де світло зірок виглядало приглушеним, а темрява здавалась щільнішою, ніж будь-де раніше. Їхня подорож після залишення загадкової планети здавалася майже спокійною, але в глибині душі обох відчувалося, що цей спокій оманливий.

— Сканери показують щось дивне, — пробурмотіла Нія, спостерігаючи за пульсуючими сигналами на екрані. — Прямо попереду нас щось є, але я не можу визначити, що саме.

Сіріс нахилився над пультом управління, уважно розглядаючи дані. Замість звичних об'єктів сенсори фіксували щось подібне до порожнечі, яка... рухалася.

— Це точно не астероїд, — сказав він. — І не космічний пил. Можливо, ми зіткнемося з чимось, чого ще не зустрічали.

Коли вони наблизилися до аномалії, навколо корабля почали з'являтися мерехтливі силуети. Вони здавалися напівпрозорими, але водночас реальними. Сіріс автоматично потягнувся до пульта управління зброєю, але Нія зупинила його.

— Зачекай, вони не атакують, — сказала вона. — Дай їм шанс.

Силуети поступово набули форми: високі, з довгими кінцівками, їхні тіла випромінювали м'яке, пульсуюче світло. Вони виглядали так, ніби сам космос на мить ожив і наділив ці створіння фізичним виглядом.

Одне з них наблизилося до корабля і простягнуло напівпрозору руку. Сіріс і Нія відчули, як їхні свідомості наповнилися словами — не голосами, а думками.

— Подорожуючі, — зверталося створіння, — ви прийшли до межі, де ваша рішучість буде випробувана. Ми знаємо, що ви шукаєте, і можемо дати вам ключ до вашого шляху. Але вам доведеться відповісти на одне запитання.

— Яке запитання? — подумки відповіла Нія, відчуваючи незвичну легкість від цього способу спілкування.

— Ви готові втратити частину себе, щоб здобути правду?

Сіріс та Нія переглянулися. Це питання викликало в них сильний дискомфорт, адже ціна за знання завжди здавалась їм невизначеною.

— Що означає "втратити частину себе"? — запитав Сіріс.

Силуети обмінялися думками між собою, створюючи в повітрі невидимі хвилі.

— Це означає, що ви не зможете повернутися такими, якими були. Рішення змінить не лише ваш шлях, а й вашу сутність.

Після довгих секунд мовчання Сіріс глибоко вдихнув.

— Ми вже не ті, якими були, коли почали цю подорож, — сказав він. — І якщо це ціна, яку потрібно заплатити за баланс, ми готові.

Силуети, здавалось, схвалили їхнє рішення. Світло навколо них почало зливатися в яскравий вихор, і корабель, ніби сам, рушив уперед.

— Ваша сміливість буде винагороджена, — прозвучав останній голос, перш ніж все занурилося в сяючу білизну.

Коли Сіріс і Нія прийшли до тями, вони стояли на дивній платформі, яка висіла в повітрі. Навколо розгорталася нескінченна галактика, де кожна зірка світилася так, ніби тримала в собі секрет. У центрі платформи світилася куля, схожа на артефакт, який вони нещодавно знайшли, але ця виглядала незрівнянно потужнішою.

Їхній шлях знову розпочинався, але тепер він здавався ще більш складним і небезпечним. Сіріс та Нія відчували: це місце тримало відповіді, але ці відповіді могли зруйнувати все, що вони знали.

Кроки Сіріса й Нії луною віддавалися на платформі, наче сам простір намагався зафіксувати їхню присутність. Куля в центрі платформи мерехтіла загадковими візерунками, які змінювалися кожного разу, коли вони намагалися зосередитися на одному з них.

— Що це за місце? — прошепотіла Нія, наче боялася порушити тишу.

Сіріс лише похитав головою. Він не знав відповіді, але відчував, що це місце не просто фізична точка в космосі. Воно було більше схоже на зону між реальністю та уявою, де матеріальне і нематеріальне зливалося в одне.

— Мені здається, що це випробування ще не закінчилося, — нарешті сказав він. — Ті створіння привели нас сюди не просто так.

Як тільки він вимовив ці слова, куля вибухнула спалахом світла, яке засліпило їх. Коли очі звикли до нового освітлення, перед ними постали дві постаті. Це були ті ж самі створіння, що спілкувалися з ними раніше, але тепер вони здавалися ще більш реальними, майже людськими.

— Ви зробили свій вибір, — промовило одне з них, і його голос знову лунав у їхніх головах. — Тепер вам доведеться зрозуміти, чого ви насправді шукаєте.

— Ми шукаємо правду, — твердо відповіла Нія. — І спосіб повернути баланс.

— Правда — це лише частина того, що ви знайдете тут, — сказало друге створіння. — Але баланс... Він ніколи не є статичним. Він завжди змінюється, як і ви.

Слова створінь викликали в Сіріса відчуття неспокою. Він знав, що вони мали рацію, але їхня багатозначність дратувала.

— Ми не можемо втрачати час на загадки, — різко сказав він. — Якщо ви знаєте, як нам допомогти, скажіть прямо.

Створіння не відповіли одразу. Вони підняли свої прозорі руки, і перед Сірісом та Нією з'явилося щось схоже на дзеркало. У його відображенні вони побачили самих себе, але ці образи були дивними.

У відображенні Сіріс виглядав старшим, його очі були втомленими, а на обличчі виднілися шрами, які він не міг пригадати. Нія, навпаки, виглядала молодшою, але її погляд був порожнім, ніби вона втратила щось важливе.

— Що це? — запитала Нія, не приховуючи страху.

— Це можливе майбутнє, — відповіли створіння. — Один зі шляхів, яким ви можете піти. Але це не єдиний варіант.

— А який інший? — запитав Сіріс, дивлячись на своє відображення.

— Інший шлях веде до збереження того, ким ви є зараз, але це означає, що ви ніколи не знайдете те, що шукаєте.

Сіріс і Нія мовчали. Їм потрібно було вибрати між знанням і збереженням себе. Це рішення важило більше, ніж будь-яке інше в їхньому житті.

— Я вибираю знання, — нарешті сказав Сіріс. Його голос був твердим, але всередині він відчував страх.

Нія подивилася на нього, а потім перевела погляд на створінь.

— І я теж, — сказала вона.

Створіння схвально кивнули, і дзеркало зникло, залишивши після себе лише слабкий шлейф світла.