Глава 10: Подорож крізь темряву і нові друзі

Корабель, поринаючи в безкрайній космос, залишав за собою планету, яка ще не відновилася після вибуху темряви. Він плив у просторі, обгорнутий невидимими хвилями невизначеності. Нія і Сіріс сиділи поруч, їхні погляди часто перетиналися, але кожен з них був поглинений власними думками. Кожен відчував, як серце б'ється швидше через те, що вони йшли в невідоме, де навіть їхній досвід і знання були недостатні.

Потрібно було знайти відповідь на питання: що це за сила, яка пробудила темряву, і як зупинити те, що вони ще не розуміли повністю?

— Ми повинні рухатися в напрямку, вказаному координатами з артефакту, — сказав Сіріс, перелистуючи дані на панелі управління. — Це може бути місце, де ми знайдемо відповіді. Але ми не можемо бути впевненими, що це не пастка.

Нія сиділа поруч, сконцентрувавшись на плані. Вона була спокійною, її очі свідчили про рішучість. Вони пройшли через стільки випробувань разом, що ця незвідана подорож здавалася лише ще одним етапом їхнього шляху. Вони знали, що попереду можуть бути і нові друзі, і нові вороги, але тільки вони мали змогу вплинути на події.

— Ми вперше йдемо в космос з такою метою, — сказала Нія. — Цей шлях не буде простим, але ми разом і це надає сил. Якщо ми знайдемо відповідь, все зміниться.

Їхні обличчя були серйозними, коли вони обговорювали наступні кроки. Під час подорожі вони не лише мали подолати небезпеки космосу, а й віднайти союзників, які могли б допомогти їм у цій боротьбі.

Час тягнувся повільно, і планета залишалася позаду, ставши лише темною плямою серед безкрайнього космосу. Залишалося лише передчуття того, що попереду буде ще більше труднощів.

Незабаром сигнал тривоги на панелі управління привернув увагу. Нія одразу нахилилася вперед.

— Це сигнал! — сказала вона. — Хтось на нашому шляху.

— Це може бути небезпечно, — відповів Сіріс. — Але ми не можемо відступити. Перевіримо, хто це.

Корабель змінив курс і вирушив до джерела сигналу. Вони вийшли на невелике астероїдне поле, яке здавалося мертвим. Нія і Сіріс не могли сказати, чому їх привернуло саме це місце, але інтуїція підказувала, що це могло бути початком чогось важливого. Виявилося, що тут знаходиться одинокий корабель, який не відповідав на запити. Він був пошкоджений і виглядав так, ніби давно залишений своїми пасажирами.

— Це капітан Кардін, — розповів Сіріс, ознайомившись з даними. — Він відомий тим, що кілька років тому здійснив подорож у найвіддаленіші куточки цього сектора. Але після того його сліди зникли. Це одна з небагатьох причин, чому цей сигнал був так важливий.

— Може, він знає щось, що допоможе нам зрозуміти, що сталося з темрявою, — додала Нія.

Вони вирішили зупинитися поруч з кораблем Кардін. Піднявшись на борт, вони одразу відчули невизначеність. Повітря в судні було задушливим, і все навколо здавалось застарілим, мовби цей корабель не рухався вже багато років.

— Я перевірю систему зв’язку, — сказав Сіріс. — Ти оглянь каюти.

Нія згодилася і вирушила вглиб корабля. Вона відчувала, як з кожним кроком зростає непевність у її серці. Вона не знала, що саме їй доведеться зустріти, але готовність діяти і дізнатися більше підштовхувала її вперед. В одній з кают вона знайшла кілька записок, залишених капітаном Кардіном. Вони були записані в поспіху і виглядали як спроба зафіксувати останні думки перед великою небезпекою.

— "Темрява не зупиниться. Вона йде за нами." — прочитала Нія, її голос став тихим, але повним жаху. Вона знала, що ця темрява була більше, ніж просто природним явищем. Вона була самою суттю того, що відбувалося. І цей запис підтвердив її підозри.

Сіріс повернувся до неї, і вони обоє зрозуміли: капітан Кардін, ймовірно, став жертвою цього самого зла, яке вони намагалися зупинити. Він, ймовірно, зник, але залишив за собою важливі відомості.

— Якщо він міг пережити цей зв’язок, може, ми зможемо це зробити, — сказав Сіріс, забираючи з його рук останню записку.

І тоді вони почули шум. Легкий, але впертий. Здавалося, щось чи хтось йшов у їхньому напрямку.

— Хтось іще тут, — сказав Сіріс, готовий до боротьби.

Перед ними з’явилися два фігури — одна була людиною, інша схожою на частину корабля, яка якось отримала свідомість. Ті, кого вони побачили, виглядали дуже нещасними, але водночас були готові до чогось більшого, ніж просто виживання.

— Ми чули ваші сигнали, — сказала одна з фігур. — Ми також шукаємо відповідь.

Це були нові союзники. Їхні очі були сповнені розуміння того, що їхні шляхи переплітаються з подорожжю Нії та Сіріса. І хоча вони залишалися незнайомцями, між ними миттєво виникло відчуття, що ці нові друзі можуть допомогти розкрити таємницю темряви.

— Ти зможеш нам допомогти? — запитав Сіріс, відчуваючи важливість цього моменту.

— Разом ми знайдемо відповідь, — відповіла одна з фігур, що тепер стала їхнім новим союзником.

І хоча попереду були ще численні випробування, Нія і Сіріс тепер знали: вони не самі. І разом із новими друзями вони були готові до наступного кроку в цьому великому космічному випробуванні.

Корабель стояв на орбіті, обгорнутий світлом зірок, але тієї ночі навіть космос здавався непривітним. Вони стояли на порозі чогось великого, і Нія відчувала це кожною клітинкою свого тіла. Вона знала, що не буде легко розібратися в загадках цього космосу, але в цей момент все, що вони мали — це один одного.

Нія уважно поглянула на своїх нових друзів — двоє дивних істот, які представляли собою поєднання технології і органіки. Вони не були людськими, але їхні обличчя та рухи нагадували людські в найкращому сенсі цього слова. Одна з них мала темне волосся, що мерехтіло сріблястими відтінками, а її шкіра була покрита легким металічним візерунком. Інша була менша на зріст, але вся її будова віддавала витонченістю механічного інженера, з кількома інтерфейсами, що виглядали як частини її тіла.

— Ти зможеш нам допомогти? — запитав Сіріс, спостерігаючи за ними. Його очі не зводилися з нового співрозмовника.