Глава 6. Істина і Пошук

Сіріс і Нія обмінялися поглядами, відчуваючи, як перед ними відкривається новий, загадковий шлях. Вони не знали, що саме чекає їх у тому сяючому полі енергії, але в обох була чітка мета — зрозуміти, як використовувати артефакт та знайти спосіб позбутися від настирливих ворогів, які переслідують їх на кожному кроці.

Алейра, яка стояла поруч, помітно поклала руку на руків'я свого меча. Вона не могла приховати своєї тривоги.

— Будьте обережні, — сказала вона. — Це не просто випробування, це частина того, що дозволяє зрозуміти, чи варто вам мати доступ до такої сили.

Нія кивнула, а потім, намагаючись заспокоїти своє серце, зробила крок вперед.

— Якщо це те, що нам потрібно, то ми готові пройти через будь-які випробування, — сказала вона впевнено, але всередині все ще тривожилася.

Вірандор мовчки обвів їх усіх поглядом і кивнув. Його очі виглядали мудрими, але також і сповненими того таємничого знання, яке давно не було доступне простим смертним. Він дав знак, і портал почав випромінювати ще яскравіше світло, поглинаючи все навколо.

— Крокуйте, і не озирайтесь, — сказав він. — Лише той, хто йде вперед без страху і сумнівів, знайде шлях. Інші зникнуть у тумані.

Сіріс і Нія зробили перший крок у світло, відчуваючи, як їхні тіла зливаються з енергією навколо них. Вони потрапили в поле, що сповнювалося магічними хвилями, а з кожним кроком воно змінювало свою природу: тут було і тепло, і холод, і блискавки, і тиша, яка лякала.

Вдалині вони побачили постать — невизначену, але таку, що рухалася в їхньому напрямку. Серце Сіріса стискалося, і він відчував, як цей момент наближається до кульмінації.

— Це не просто магія… — прошепотіла Нія, її голос був повний подиву. — Це випробування нашої волі.

Вони обидва йшли вперед, відчуваючи, як енергія наповнює їх, одночасно лякаючи і надихаючи. Що чекає на них у цьому магічному світі? Чи справді вони варті цієї сили? І чи не стануть вони такими, як ті, хто вже покидав цей шлях?

ідчуття змінилося миттєво. Крокуючи в магічний портал, Сіріс і Нія потрапили в простір, який важко було описати словами. Вони більше не відчували тяжіння планети, ні гравітації, ні навіть повітря — навколо них була чиста енергія, світло і темрява перепліталися, мов туман, який то зникав, то знову з’являвся. Вони йшли по невидимій поверхні, що при кожному їхньому кроці вібрувала, наче сама реальність не була ще остаточно сформована.

— Це… це не схоже на те, що ми бачили, — тихо сказав Сіріс, його голос відлунював у безкраїй порожнечі.

— Як ми можемо знати, куди йдемо? — запитала Нія, її очі пристосовувалися до світла. — Це місце ніби створюється навколо нас.

З раптового шуму перед ними з’явилася перша перепона. Простір змінився: навколо них почали виникати темні фігури, які рухались швидко і безшумно. Це були постаті, схожі на тіні, з розмитими обрисами, що відразу почали наближатися до них.

— Що це? — запитала Нія, її рука інстинктивно потягнулась до артефакту, хоча вона знала, що він ще не готовий до використання.

— Вони… не реальні, — прошепотів Сіріс. — Вони створені цією енергією, щоб перевірити нашу рішучість. Нам потрібно пройти їх без страху.

Фігури наближались, їхні контури ставали все чіткішими. Вони почали шепотіти слова, які були знайомими, але з перекрученими значеннями.

— Ви не здатні на це, — один з голосів прошепотів в темряві, і тіні застигли на місці, дивлячись на них.

— Не бійтеся, — сказав Сіріс, намагаючись перебороти власний страх. — Вони хочуть нас налякати. Якщо ми здамося, вони зможуть нас знищити.

Нія твердо кивнула і крокнула вперед. Тіні наближались, проте вона не зупинялась, її серце билося в унісон з кроками. І раптом, здавалося, що простір перед ними почав розсіюватися, розриватися, немов тканина, що рветься від перенавантаження.

— Ми пройшли! — вигукнула Нія, обертаючись до Сіріса.

Вони опинилися в новому, ще більш дивному світі. Цього разу все було затоплене світлом, яке випромінювалося з кожного кута. Але й це світло було не простим. В ньому було щось інше — магія, що пронизувала кожну частину простору.

Перед ними стояла стіна, зведена з чистої енергії. На ній вигравали абстрактні форми, що змінювались від швидких, різких рухів до плавних, заворожуючих хвиль.

— Щоб пройти далі, вам доведеться відповісти на питання, — проголосив голос, який пролунув з енергетичної стіни. — Ваші серця та розум мають бути чистими, аби знищити те, що стоїть на шляху.

Нія і Сіріс переглянулись. Це не було звичайним випробуванням. Вони відчували, як простір навколо них наповнюється важкими питаннями, що ставлять під сумнів не тільки їхні наміри, але й саму їхню сутність.

— Ми готові, — сказав Сіріс, ставши на крок ближче до стіни.

— Перший запит: Що є найважливішим у вашому житті? — пролунав голос, і в повітрі з’явилась образлива візія: їхнє минуле, моменти сумнівів і виборів, їхні помилки і біль.

Сіріс і Нія замовкли, розуміючи, що відповідь повинна бути чесною.

— Любов, — нарешті відповіла Нія. — Всі наші дії і вибори зводяться до цього.

Голос на мить замовк. Стінка почала блимати, наче роздумуючи над відповіддю. Потім заговорила знову.

— Друге питання: Яка ваша найбільша слабкість? Що може вас зламати?

Це питання забило в їхні серця, змушуючи їх думати про те, що вони так ретельно приховували.

— Страх, — сказав Сіріс тихо. — Страх втратити все, що має значення.

Після паузи, стіна затряслася, і світло стало м’якішим, наполовину розсіюючись, щоб залишити місце для наступного етапу випробування.

— Останнє питання: Чи готові ви віддати своє життя за досягнення вашої мети? — голос прозвучав як відлуння в глибокій безодні.

Нія подивилася на Сіріса, і в її погляді була відповідь. Вона кивнула, і Сіріс, відчуваючи в собі ту саму рішучість, теж сказав:

— Так. Ми готові.

Мить тиші. І раптом стіна розсипалась на мільйони енергетичних часток, і простір перед ними відкрився. Вони пройшли через випробування, що випробували їхню волю, серце та душу. Це був лише перший етап, але вони знали: кожен крок наближає їх до істинної сили, якою вони так прагнули володіти.