Глава 4

Сіріс і Нія досі ховалися в темній печері на уламках астероїда. Їхні обличчя освітлював лише тьмяний зелений відблиск артефакту, який Сіріс тримав у руках. Вже кілька днів вони намагалися уникнути переслідувачів, але ситуація ставала все гіршою. Їжа закінчувалася, а запаси кисню, що залишилися в їхніх аварійних балонах, зменшувалися з кожною годиною.

— Сірісе, це безглуздо, — прошепотіла Нія, притискаючись до холодної стіни печери. — Ми не можемо залишатися тут вічно. Якщо вони нас знайдуть...

— Вони вже нас знайшли, — перебив Сіріс, його голос був спокійним, але твердим. Він вказав на блимаючий індикатор на своєму комунікаторі. — Сенсори показують активність. Вони близько.

Нія відчула, як серце почало битися швидше. Вона підповзла ближче до краю печери, намагаючись побачити ворога. Її погляд вихопив кілька чорних силуетів, що рухалися між уламками астероїда. Це були дрони — холодні, безжальні машини, які не знали ані страху, ані втоми.

— Їх занадто багато, — видихнула вона. — Ми не впораємося.

Сіріс нахмурився, стискаючи артефакт у руках.

— Я не дозволю їм забрати це, — промовив він. — Вони не розуміють, яку силу мають у руках. Якщо вони здобудуть артефакт, це кінець не тільки для нас, але й для всього нашого світу.

— І що ти збираєшся зробити? Вийти і битися з ними всім, що в нас є? — Нія різко підвелася на ноги, її голос тремтів від гніву й страху. — Це самогубство!

Сіріс подивився на неї, і в його погляді була дивна впевненість. Але Нія не встигла заперечити — вхід до печери освітився яскравим світлом. Вороги їх знайшли.

— Готуйся, — коротко сказав Сіріс, дістаючи лазерний пістолет.

Дрони почали наближатися, їхні механічні тіла створювали моторошний шум, що лунав по всій печері. Нія підняла свою зброю, але її руки тремтіли. Вона знала, що навіть якщо вони вб'ють кількох ворогів, їх тут занадто багато.

Вибух, що пролунав за межами печери, змусив їх обох здригнутися. Земля під ногами затрусилася, а зі стелі посипалися уламки. Нія кинула погляд на Сіріса, але той лише дивився в напрямку входу, стискаючи зброю.

І раптом усе змінилося. На горизонті з’явився великий корабель, що швидко наближався до їхньої позиції. Його силует виглядав незвично — це не був корабель союзників чи відомих їм цивілізацій. Чорний корпус, вкритий блискучими пластинами, випромінював загрозу, але водночас і надію.

Корабель зробив маневр і завис над місцем, де перебували Сіріс і Нія. З його боку відкрився люк, і на землю опустилася платформа. Потужний голос, що лунав із гучномовця, наказав:

— Швидко піднімайтеся, якщо хочете жити!

Нія глянула на Сіріса. Він вагався.

— У нас немає вибору! — крикнула вона, хапаючи його за руку.

Вони вибігли з печери, ухиляючись від вогню дронів, і забігли на платформу. Як тільки вони опинилися всередині, люк закрився, а корабель стрімко піднявся вгору, залишаючи ворогів позаду.

Всередині корабля їх зустріли кілька озброєних фігур у темних обладунках. Їхні обличчя були закриті, і лише червоні вогні шоломів світилися в напівтемряві.

— Хто ви? — запитала Нія, намагаючись упіймати подих.

Один із них крокнув уперед і зняв шолом. Це була жінка, її риси були строгими, а погляд — холодним.

— Ми не вороги, але й не друзі, — відповіла вона. — Нас цікавить той артефакт, який ви маєте. І ми не дозволимо йому потрапити до рук інших.

Сіріс відступив на крок, ховаючи артефакт за спину.

— Ви не отримаєте його, — сказав він твердо.

Жінка лише посміхнулася.

— У вас немає вибору. Або ви співпрацюєте, або залишитеся тут самі, без жодного шансу вижити.

Тиша заповнила приміщення. Нія подивилася на Сіріса, сподіваючись, що він прийме правильне рішення. Але його очі знову спалахнули тим самим холодним вогнем, що й раніше.

— Ми поговоримо, — сказав він нарешті, стискаючи артефакт. — Але на наших умовах.

Корабель продовжував летіти в невідомому напрямку, а напруга між їхніми рятівниками і ними росла. Нія не могла позбутися думки, що вони просто перейшли з однієї пастки в іншу. Але зараз це була їхня єдина надія на виживання.

Світло у приміщенні раптово змінилося, і голос жінки загримів знову:

— Добре, перейдімо до справи. Але перед цим… краще пристебніться.

У цей момент корабель різко змінив курс, і за ілюмінаторами заблищали зорі. Нія відчула, як серце завмирає — вони входили в нову частину космосу, сповнену невідомого.