Глава 3: Погоня за тінню

Сіріс продовжував стояти в кутку, його руки тремтіли, а очі блищали від внутрішнього полум'я. Він не відчував себе таким раніше — з кожним днем магічна енергія артефакту ставала сильнішою, і він не міг більше заперечувати той факт, що пристрій змінював його. Все більше думок про його сили поглинали його розум. Він відчував, що здатен контролювати це, використовуючи всю потужність, яку дав йому артефакт.

Нія зацікавлено і водночас тривожно спостерігала за ним. Вона не могла пояснити, чому, але кожного разу, коли її погляд зустрічав його очі, їй здавалося, що він стає все більш далеким. Він був уже не тим Сірісом, з яким вона вирушала в подорож. Зараз він був занурений у темні води магії, й назад шляху вже не було.

Несподівано їхній корабель «Еон» перервав тривожний спокій. Сенсори на борту почали виявляти аномальні коливання в просторі — незвичайні сигнали, що швидко наближалися до них. Системи тривоги спрацювали на повну потужність, і Нія побігла до командного мосту. Вона не могла зрозуміти, що саме сталося, але інтуїція підказувала, що це щось серйозне.

На екрані з'явилося кілька космічних кораблів, що наближались до їхнього судна. Це не були звичайні торгові чи військові судна — їхні силуети були незвичні, з різкими, геометричними формами, які не могли належати жодній відомій цивілізації. Під час спроби проаналізувати їхні сигнали, Нія зрозуміла, що ці кораблі не просто мандрівники — вони належали інопланетній расі, і їх мета була очевидною.

— Це не просто розвідка, — сказала Нія, розуміючи, що час на втечу може бути обмеженим. — Це полювання. Вони прийшли за артефактом!

Сіріс стояв поряд, його обличчя було спокійним, але в його очах читався той самий запал, що й раніше.

— Я не віддам його, — сказав він твердим голосом, підходячи ближче до центрального контролю. — Вони не розуміють, що цей артефакт — наше майбутнє. Я відчуваю, як він змінює не тільки мене. Він змінить усе, що я коли-небудь знав.

Нія спробувала виступити проти нього, але він уже був непохитний. Його погляд більше не належав людині, яку вона колись знала.

У цей момент інопланетні кораблі здійснили атаку. Лазерні промені пробили корпус «Еона», і корабель занурився в тряску. Вибухи та тріщини оглушили, а системи корабля почали вимикатися одна за одною. Нія та Сіріс, що не встигли взяти контроль над ситуацією, були змушені рятуватися.

— Нам треба летіти, — вигукнула Нія, хапаючи пілотне управління, але все здавалося безнадійним.

Корабель ледь тримався на плаву, коли інопланетні кораблі почали їх оточувати. Раптом один із кораблів зловісно наблизився до «Еона» і випустив останній удар. Від сильного вибуху «Еон» затремтів, і його система живлення вийшла з ладу. Величезний струс прокотився по всьому кораблю, і він почав неконтрольовано падати. Від сили удару «Еон» зруйнувався, і залишки корабля стали падати в глибину одного з найближчих астероїдів.

Нія та Сіріс встигли вчасно врятуватися, і в той момент, коли їхній корабель остаточно втратив можливість працювати, вони втекли через люк. Вони опинилися на уламках астероїда, який мимоволі став їхнім тимчасовим укриттям. Їхній шлях у космосі обірвався, але тепер перед ними стояло нове завдання: вижити в цих нещадних умовах і знайти спосіб сховатися від тих, хто їх переслідує.

Нія сіла на каміння і обернулася до Сіріса. Його погляд був усе ще невиразний, ніби він вже не чув її слів.

— Це ще не кінець, — сказала вона, намагаючись вберегти спокій. — Ми знайдемо спосіб.

Але те, що відчувала Нія в цей момент, не можна було передати словами. Вона вже не була впевнена, чому так сталося. Чи було це через артефакт, чи через інші причини, але вона знала одне: небезпека не закінчилася. Вони тільки починали розуміти, наскільки глибоко вони потрапили в цю гру...

Буду вдячний за будь-який коментар :)