Глава 2

Екіпаж "Еона" уже кілька днів подорожував через глибини космосу, і хоча корабель рухався згідно з розкладом, атмосферу на борту можна було порівняти хіба що з напругою перед бурею. І все через артефакт — ту саму річ, яку вони знайшли на астероїді. Спочатку все здавалося звичайним: дивний предмет з невідомими символами, покритий холодним блакитним світлом. Але тепер, коли він знаходився на борту, почали відбуватися речі, які важко було пояснити.

Нія відчула перші зміни ще в той день, коли вони повернулись на корабель. Спочатку це були дрібні деталі: дивні сни, які почали відвідувати її, та непояснюване відчуття, що хтось чи щось спостерігає за нею. Потім з’явилися незвичайні смикання в серці, наче артефакт намагався «зв’язатися» з нею. Проте, що дійсно викликало її занепокоєння — це зміни у Сірісі. Спочатку він був лише злегка стурбований, але з кожним днем ставав все більш замкнутим. Його очі втратили свій звичайний блиск, а рухи стали різкими, тривожними.

Одного вечора, коли Нія зазвичай перевіряла навігаційні системи, вона помітила, як Сіріс сидить біля артефакту, який лежав на столі. Він дивився на нього, і в його погляді було щось таке… не те, що можна було описати словами. Це було більше схоже на поклоніння.

— Ти що, знову з ним? — запитала Нія, підходячи до нього, намагаючись не показати хвилювання в голосі.

Сіріс не відповів одразу, але здавалося, що він не чув її запитання. Його руки тремтіли, і він тихо шепотів якісь незрозумілі слова. Нія зробила крок вперед, торкнувшись його плеча, і він різко повернувся, в його очах був вираз, який Нія ніколи не бачила раніше — щось між відчаєм і одержимістю.

— Це не просто предмет. Це щось більше. Я можу відчувати його силу. Відчути, як він змінює мене. Ти не розумієш, Ніє, він може дати нам усе, про що ми тільки мріяли, — його голос був твердим, але разом з тим трішки збентеженим, немов він намагався переконати не тільки її, а й самого себе.

Нія поклала руки на столі і зробила глибокий вдих.

— Я не можу це терпіти, — сказала вона рішуче. — Я думаю, що це нам небезпечно. Може, ми повинні просто сховати його, поки не зрозуміємо, що з ним робити.

Сіріс знову різко повернувся до неї, його обличчя було спотворене гнівом.

— Не можеш ти зрозуміти?! Ти не розумієш, що це може змінити все! — він підняв руку, і раптом від його пальців вирвався яскравий блакитний спалах, що наповнив кімнату дивовижним світлом.

Нія відскочила назад, її серце калатало від страху. Вона не могла повірити своїм очам. Сіріс, що кілька хвилин тому був звичайним техніком, зараз стояв перед нею, випромінюючи таку енергію, що навіть сама атмосфера здавалась напруженою.

— Ти… ти що, це зробив? — спитала вона, не вірячи в те, що сталося.

Сіріс не відповів, його погляд був затуманений, а його обличчя віддзеркалювало більшу внутрішню боротьбу, ніж будь-коли раніше. Він, здається, навіть не усвідомлював, що робить.

Нія підійшла до нього, намагаючись втихомирити його.

— Нам потрібно щось робити, — сказала вона тихо, намагаючись не налякати його ще більше. — Ми не можемо залишити це так.

Але Сіріс відштовхнув її руку.

— Я не збираюсь зупинятися, Ніє. Це моє рішення. Я відчуваю, як ця сила пробуджує щось у мені. Я хочу дізнатися, що буде далі.

Нія почувала себе зрадженою, але розуміла, що боротьба з ним зараз — це боротьба з чимось більшим, ніж просто звичайна людина. Це було щось, що артефакт пробудив у ньому, і вона вже не була впевнена, чи зможе вона вплинути на це.

В ту ж ніч вона не могла заснути. Думки про артефакт, про Сіріса і все, що сталося, невпинно крутилися в її голові. Вона не могла забути те, що сталося з ним. Те, як він, здавалося, став іншим. Він робив такі речі, які були поза межами розуміння. Це була не просто технологія. Це була магія. Справжня магія, якось пов'язана з цим артефактом. І тепер питання було не тільки в тому, що робити з пристроєм, але й як зупинити його вплив на Сіріса, перш ніж він стане занадто потужним, щоб його контролювати.

На ранок Нія прийняла рішення. Вона повинна була знайти спосіб обмежити вплив артефакту на Сіріса. Вона підійшла до нього, коли він стояв біля консолі, і сказала:

— Сіріс, я знаю, що ти хочеш використовувати його, але ти не розумієш, що це може призвести до катастрофи. Ти повинен повернутися до реальності. Нам треба сховати цей артефакт.

Сіріс тільки тихо засміявся.

— Ти не розумієш. Це більше, ніж просто інструмент. Це моя доля. І я не можу її втратити.

В цей момент Нія відчула, як її серце стискається від розчарування. Сіріс вже не був тим хлопцем, з яким вона розпочала цю подорож. Він змінився. І ця зміна була не тільки зовнішньою, але й внутрішньою — магія артефакту повністю поглинула його. І тепер вона розуміла: їй доведеться діяти самій, інакше все може завершитися катастрофою.

Нія з глибоким вдихом відвернулась від Сіріса, намагаючись зібрати свої думки. Всі її зусилля були марні — що б вона не робила, він не здавався готовим прийняти будь-яке інше рішення. Артефакт став його одержимістю, і це відчувалось у кожному його русі, кожному слові. Вона розуміла: вона більше не може залишатися бездіяльною.

Її руки почали тремтіти від напруги, але вона не могла дозволити собі страх. Перед нею стояла дилема, яку неможливо було вирішити простим "так" чи "ні". Це було не просто питання про артефакт або його магічну силу — це була боротьба за душу її друга, за те, що з нього залишилось після того, як він вперше стикнувся з цією силою. І хоча їй не хотілося визнавати це, вона знала, що Сіріс вже не був тим, хто кидав жарти про космічні аномалії чи чудернацькі ритуали.

"Я маю зробити це", — думала Нія. — "Маємо знайти спосіб зупинити його, інакше це загрожує всім, чого ми колись прагнули".

Її кроки стали більш впевненими, хоча всередині зростала тривога. Вона знала, що це лише початок великої гри, і артефакт відкриває лише перші двері. Далі буде ще складніше. Вибір, який вона зробить найближчим часом, може стати останнім, що визначить їхню долю.