Розділ 13. Футарк.

Аріленна.

Я лежала і думала про поцілунок Лексіана й Алтеріана. Поцілунки були різними й зовсім не схожими. Відчуття також були різним, але обидва поцілунки були приємні. По-різному приємні, хоч ні з одним, ні з другим нічого мені не світить, тому краще за все, їх забути й триматися якомога далі. Я пообіцяла сама собі, що поки не розберусь із Бореном, то ніяких романтичних стосунків.

**"

«Голод, відчуття дикого голоду, порожнеча, жага смерті... Відкриваю очі й бачу, що стою посередині вулиці, біля бару. Що я тут роблю? Виходять чоловіки, на підпитку, біля мене проноситься тінь, холодна, чорна, і я розумію, що переживаю почуття тіні. Божевілля якесь!

Тінь щось шукає, летить, то до одного чоловіка, то до іншого. Я хочу крикнути, але не можу. Моє тіло не слухається, воно немов закам’яніло і зробило мене німим спостерігачем. Але чому я тут?

Тінь підлітає до чоловіка, що стоїть неподалік мене, піднімає руку, яку важко рукою назвати й на ній всього на одну мить засяяв символ і знову погас. Та мені вистачило часу, щоб впізнати його, бо я бачила його сотню раз, навіть більше, кожного ранку дивлюся у дзеркало, я бачу його на своєму медальйоні, хоч і не знаю його значення".

​​​​
Я прокидаюсь, кілька хвилин лежу, намагаючись опанувати себе, паніку, яка наростає, свою безпорадність. Терпіти це не можу, це відчайдушне почуття безпорадності.

Так, треба негайно опанувати себе. Дізнатися, що означає цей символ, тому потяглась до медальйона та зняла. Я ношу його, скільки себе пам’ятаю. Він мені став рідним і звісно нагадував про батька. Може, коли я дізнаюся значення символу, то зрозумію, чому бачу тінь і зможу зупинити її?

Але з чого почати, бо я неодноразово думала про цей символ і його значення, дивилась у спеціалізованих книжках і нічого, нічого я не знайшла. Запитувала, навіть, у професора, що викладає стародавні символи та ієрогліфи. Він сказав, що не зустрічав такий ніде, але ж хтось має знати його значення?

У Міністерстві є велика бібліотека, може там є якась інформація? Треба пошукати. Сьогодні уже п’ятниця, тож практика підійшов до кінця. Ще завтра половину дня відпрацювати, а увечері бал. Сподіваюся, містер Аргаріус зарахує мені практику? Терпіти не можу залежати від чужої примхи, хочу зарахую, хочу ні. І що я йому зроблю? Та нічого...

***

Ранок у Міністерстві почався, як і попередні, із кави для містера Аргаріуса. Я зайшла до кабінету, а він щось писав і був дуже зайнятий. На столі безлад, і ще мене здивувало, що маг був у темно-сірій сорочці, а не в чорній. Вона йому дуже личила, особливо, до кольору очей. О Світлі Боги! Нарешті, він помітив, що я у кабінеті:

— Чому стоїте на порозі? Проходьте! Ставте каву і присядьте на хвилину.

Я зробила все, що було сказано.

— Ви виписали для мене усю інформацію і цифри, що витрачалися на ремонт головної вулиці?

— Так, я все зробила.

Це найнудніша робота у світі. Чи він спеціально мені підбирає такі нудні завдання?

— Добре, занесете мені, я перегляну. І ще, хочу провести реконструкцію закинутого корпусу академії. Знайдіть ескізи, які розроблялися при заснуванні!

— Добре, а де їх шукати?

— У бібліотеці, звісно! — зарозуміло відповів він, а я відчула себе недотепою, бо мала усе само собою зрозуміти, а не питати.

— Добре !

Дуже добре, мені саме туди й треба.
— Я можу іти?

Він був якийсь розлючений на мене. Що я зробила не так?

— Що у тебе з Лексіаном?

— Перепрошую? Це особисте!

— Особисте? Я попереджав, що з колегами ніяких стосунків?

— У нас немає нічого, і це не ваша справа!

— Справді? А випадок у таверні? А поцілунок біля гуртожитку?

Бачу поцілунки біля гуртожитку у вас входять у звичку?

— Ви не маєте права так зі мною розмовляти!!!

Він піднявся, підійшов до мене та став позаду крісла. Поклав руки мені на плечі й легко погладив. Я не бачила, але знала точно, що він посміхається і насолоджується тим, що залякує мене. Він нахилився дуже близько й у саме вухо промовив:

— Аріленно, ти ще не зрозуміла, що у тебе немає прав?  Я – господар у цьому місті, і я знаю про всіх все!

— Звісно, а ті 48 справ про самогубство доказ тому!

— Б’єш нижче пояса! Давай скажу прямо, якщо хочеш здати практику успішно, і залишитись в Академії, то ніякого Лексіана, ніяких інших чоловіків, щоб я біля тебе не бачив. Ти мене зрозуміла?

— Ні, я не розумію, навіщо це вам?

— Зрозумієш, після балу! Зустрінемось, і поставимо крапку у твоїй практиці. Ти зібралась іти на нього?

— Ні!

Він продовжує погладжувати мені плечі й мене це відволікає. Тому я не можу зосередитись на розмові, а думаю про його глибоке і гаряче дихання, яке я так чітко відчуваю на своїй шиї.

— Не треба обманювати мене, я ж казав, що все знаю! Іди, працюй!

Я вийшла, мабуть, дуже червона, бо Мегі виразно на мене подивилась. Але мене більше хвилювало, що буде після балу і що він хоче від мене? Невже я цікавлю його у сексуальному плані? Звісно мені це лестить і він дуже сексуальний, але я не готова до того, щоб він покористувався мною і викинув. Я не дівчина легкої поведінки.

Половина дівчат Академії мріють про нього, але я не одна з них. Мені не потрібно це, оскільки я маю власний план і секс з містером Аргаріусом туди не вписується. І це все тільки ускладнить. А ще знаю себе, і свої застарілі принципи, які мені втокмачувала бабуся і мама, що близькість між чоловіком і жінкою тільки після весілля.

Подумаю про це потім, а зараз піду до бібліотеки.

Бібліотека була велика і старовинна. Вона займала майже половину першого, підземного поверху. Я показала свій пропуск на вході, і пройшла всередину. Швидко знайшла архітектурний ряд, а потім і план академії. Всередині теки було багато ескізів, тож я знайшла потрібний, і вся робота була зроблена. Тепер приступимо до пошуку знаку, що я бачила у сні й звісно на медальйоні. Я оглядала надписи, що були на кожному ряді й побачила ряд стародавні руни. Може це воно?