Розділ 8. Міністерство Магії(частина 2)

Алтеріан

Доля знущається з мене чи ректор, навіщо він її сюди направив. Вона молода, приваблива, усі тільки й витріщаються.

Я чекав непримітного студента, а не дівчину, яка мене зацікавила, а інтрижки на роботі, я не люблю, це відволікає від роботи.

Сьогодні важливе засідання, треба вирішити, що робити із повстанням. Поступитись і піти на поступки, усі почнуть повставати, піти насильницьким шляхом, також усі будуть не задоволені, бо багато втрат і фінансових, і фізичних. Треба золотої середини, і тут заходить Аріленна, вона скромно вдягнена у білу сорочку і приталену спідницю нижче колін, волосся зібране у високий хвіст. Усі присутні відверто дивляться на неї, читаю їхні думки й починаю злитись, вона пригнулась поставила біля мене теку і я помітив, що останній ґудзик не застебнутий, а я попереджав.

Велась дискусія, думки у всіх різні, а треба дійти консенсусу.

Знову заходить Аріленна, професійно розносить напої, усі знову витріщаються і будують плани, треба це зупинити:

- Панове, хочу усім нагадати, що стосунки між колегами заборонені. Це заважає і відволікає від роботи.
Мабуть, я дарма це сказав, бо усі покосились на мене і подумали не те, що треба.

Щодо роботи, то згоди ми дійшли, і вирішили спочатку жорстко подушити повстання, винних покарати, а потім змилуватись і піти на поступки. Не погане рішення, я задоволений.

Уже починає темніти, прийшла Аріленна, принесла каву і свіжі булочки, пахне апетитно.

- Міс Аріас, підійдіть до мене.
Вона встала з іншої сторони стола, поставила рознос посередині, і чомусь помітно нервувала.

- Ближче підійдіть!

Вона стоїть, дивиться. Сам підійду, не гордий.

- Ви – не дисципліновані!
- Я – не собака, команди не виконую.

Я посміхаюсь мимоволі, підходжу до неї близько, без магії застібаю ґудзик на сорочці.

- Вибачте, сер, по моєму, це називається перевищення службових обов’язків!
- Справді?

Не можу прочитати її думки, і мене це бісить, може у неї амулет якийсь. Стою близько, дивлюсь у зелені очі й хочу поцілувати, вона дивиться прямо, погляду не відводить.

- Міс Аріас, а ви знаєте, що магам не можна дивитись в очі, беззахисним і юним дівчаткам?
-   А ви збираєтесь мене скривдити, містер Аргаріус?
- Ви граєте з вогнем, міс Аріас!

- Сер, уже пізно, можна мені іти, а то я запізнюсь на роботу.

- У таверну?

Одна згадка про ту таверну викликає у мене відразу.

- Міс, несолідно, що моя помічниця у таверні працює!

- Сер, я тут ще кілька днів, і практика завершиться, тож не потрібно так хвилюватися за репутацію Міністерства, а якщо я не ходитиму, то мене звільнять.

- Вам так подобається там працювати?

- Ні, не подобається, просто нікуди не беруть більше, через графік навчання, а сім’я не в змозі оплатити мої витрати за навчання!

- Ви ж стипендіатка!

- Вам багатим не зрозуміти!

- На що це ви натякаєте? Послухайте, у таверні ви більше не працюєте, небезпечно ходити самій посеред ночі, ви мене зрозуміли? А практику я вам оплачу, якщо ви впораєтеся, домовились?

- Практика не оплачується, а у вас гроші я брати не буду!
- Ви починаєте мене злити, це раз, і не дивіться мені в очі, це два!
Я вдихаю її запах, ненав’язливий, ніжний, приємний, дивлюся на неї, таку юну і наївну. Майже усі мої знайомі жінки зробили би все, тільки б здобути мою симпатію, а потім, щоб отримати моє заступництво і вигоду.

Мабуть тому, мене тягне до неї, а не до них, треба з цим щось робити, почекаю до кінця практики й тоді поговоримо…