Розділ 35. Аріленна.

Аріленна.

Наступний день зустрів морозною прохолодністю, я вибігла з чоловічого гуртожитку, дуже не звично, зробила кілька кроків і ..:
- Арі?
Лексіан стояв сам, у довгому чорному плачі з хутровим комірцем, у високих чорних чоботах начищених до блиску.
- Холодно, ти чому не вдяглась тепліше?
Я дивилась на нього і думала що сказати, говорити що це мій єдиний плащ я не хотіла, але і вдягати новий плащ із шафи не хотіла, бо він не мій, а на новий грошей не вистачає...тому я перевела тему.
- Запізнимось на лекцію!
Ми рушили, лекції сьогодні у нас були різні, і після вчорашнього усі були пригнічені.
- О другій годині буде прощальна служба в храмі.
Я не знала що сказати, чи варто мені йти?
- Будуть йти тільки рідні.
- А ти? - я глянула в його бурштинові очі.
- Ні, і тобі не варто.
- Але, вона була у моїй кімнаті, і через..
- Це не так, навіть не думай таке, ти не винна, це випадковість.
- Останнім часом багато випадковостей...
- Заїжджав Аргаріус, передав книгу. Можеш взяти на лекцію.
- Але Аргаріус заборонив!
- Ми йому не скажемо.
Лексіан провів мене до авдиторії, я зайшла, і усі повпускали очі, неприємно стало, що за новий етап поведінки адептів до мене, то надмірна цікавість то ігнорування..
Я присіла, почалась лекція ,,Рунологія,,
Викладач дуже старенький, тому говорив тихо і не цікаво, переважно його ніхто не слухав, я відкрила книгу що мені Лексіан дав, знайшла розділ про талісмани. Мені потрібно точно знати як активізувати талісмани для адептів.
Я уже робила і талісмани й амулети, але це були просто незначні обереги без магічної сили.
Я знала що потрібно робити талісман, а не амулет, люди часто думають що це синоніми і їхня різниця тільки у назві, що спочатку у давнину створювали амулети, а потім з часом їх почали називати талісманами.
Але насправді це далеко не так і різниця між ними дуже велика, мені ще бабуся розповідала про це, хоч я була маленька, але запам'ятала усе, ще пам'ятаю що вона говорила це дуже серйозно, і це було не схоже на неї, бо вона була все веселою, усміхненою.
Талісман - символ універсальний, стійкий, він має незмінну форму, його можна купляти, дарувати, передавати від одного носія до другого. Він володіє визначеним значенням, яке протягом часу не змінюється. Талісман підтримує і підсилює особисті якості й таланти носія, "перестроює" його внутрішній світ, відповідно до присутнього в нього потенціалу. Тобто, для досягнення потрібної цілі талісман перестроює і міняє свого носія
Амулет- це іменний, персональний символ(чи набір символів), розроблений для конкретної людини та створений для виповнення певної задачі. Амулет не може передаватися з рук в руки, тому, що настроєний під свого носія. Амулет створює комплексну дію, опирається в основному на зовнішні джерела енергії. Амулет може виконувати поставлену перед ним задачу не трансформуючи внутрішній світ хазяїна або вмішується в нього мінімально. Амулет може змінювати події та притягати до хазяїна потрібне, наприклад успіх, гроші, усе наче починає появлятися ні звідки, але легко може в один момент зникнути.
Бабуся мене попереджала, що за все треба платити, тому переважно амулет допомагає тимчасово.
Потрібний талісман, щоб захищав адептів від мар, убити він не зможе, але прогнати, чи попередити про наближення, цілком. Для захисту потрібно використати руну Альгіз, а щоб мару прогнати, мабуть, руну Еваз, тому, що для активації мари, використовують її, потім найголовніше це активізувати талісман, бо без активізації це просто прикраса.
Можна застосувати техніку таємничої тіні, цікаво ким він був за життя, накласти одну руну на другу, я так і бачила це, як руни виглядатимуть на талісмані.
Сторінки перегорнулися самі... Я подивилась по сторонах чи ніхто не помітив, наче ніхто, сторінки зупинились на потрібній для мене інформації, ,,Активізація талісману,,
Книга розуміє мене, я усміхнулась, приємно, почала читати.
Для активізації талісмана потрібний природній матеріал, для талісмана підійде камінь або сплав срібла, освятити можна кількома способами, найдієвіший додати під час написання рун свою кров, але при такій активізації той хто створює талісман залишає у ньому частинку себе, і своєї душі, в крайньому і рідкісному випадку талісман може черпати з нього силу.
Тому така активізація є не безпечною і проводиться тільки якщо талісман призначений для себе.
Безпечний спосіб, але також дієвий, це провести ритуал, для нього потрібна запалена свічка, як представник стихії вогню, вода, земля, і подих вітру.
Так, усе зрозуміла, усе є, але де взяти подих вітру? Треба спитати Аргаріуса чи Лексіана, може знають.
У роздумах я не помітила як завершились лекції. Обідала я сама, Лексіана, Ксена та Ориса не було.
Я направилась до гуртожитку, піднімалась по сходах як мене наздогнав Ксен, я була здивована, і чесно не знала про що розмовляти.
- Світлого дня Аріленна!
- Світлого дня! А де Лексіан?
- Він у Міністерстві з Орисом .
- Чому?
- Перевіряють одну теорію..
Ксен говорив обривками й на мене не дивився просто піднімався по сходах разом зі мною, пропустив свій поверх...
Біля своїх дверей я зупинилась, і чекала що він поясниться, але він не спішив:
- Заходь у кімнату, розмова є!
- А ви!
- Я не з'їм тебе..
Я зайшла, Ксен також, як все серйозний, і навіть злий, мені біля нього було страшнувато, біля Лексіана комфортно з Орисом також нормально, загроза від нього не йшла. А от Ксен, сама не знаю звідки цей страх, розумом я розуміла що він друг Лексіана, що він чомусь хоче допомогти мені, що на мені дзеркальний захист, але все одно нічого не можу з собою зробити..
- Присідай!(Ксен)
І чому він командує що я маю робити, хочу стою хочу сідаю, це ж моя кімната!
Я присіла..
- Лексіан закохався у тебе!
- З чого ви це взяли?
- Ти, говори мені на ти!(Ксен)
- І навіщо ти це кажеш мені?
- Щоб ти зрозуміла усю складність ситуації. Лексіан мій друг, не хочу щоб він загинув через тебе..
- Загинув? Але..
- Не перебивай! Я добре знаю його, досі з ним такого не траплялося, і для магів покохати це взагалі велика рідкість, дуже велика. І ризик, а у вашому випадку на щасливий кінець шансу не має. Рано чи пізно король дізнається.Тобі краще зникнути, тоді усі залишаться живі.
Я слухала, і розуміла що він правий, але йти не хотіла, і не маю куди, в дома мене чекає Борен. Але підставляти Лексіана, й усіх інших я не хотіла. Що робити?
- Я не маю куди піти, я..
Стоп Арі, жалітися магу та ще й Ксену. Я замовкла, на душі було гірко, бо через мене загинули дівчата, а тепер і хлопцям небезпека грозить.
Ксен, який досі стояв біля дверей підійшов до мене :
- Ти красива, не помічав раніше..
Він взяв у руку пасмо мого волосся.
- Я можу розв'язувати твої проблеми, за невеличку плату?
Я відхилилась, повірити не можу що він сказав таке.
- Ось що ти хочеш, а я подумала що ти про друга хвилюєшся.
- Одне одному не заважає!
- Це твоя думка, не моя, і моя відповідь ні!
- Дуже категорично! Ще пожалієш!
- Не думаю!
Він посміхнувся і вийшов.
Гидко думати про такі пропозиції, невже усі чоловіки такі, чи це тільки мені такі попадаються.
Я зробила домашні завдання, і все чекала що прийде Лексіан, але він не приходив. Стемніло, за вікном падав густий сніг, туди сюди ходили скелети, уже і звикла до них і не шарахалась кожного разу.
Знову взяла книгу про руни, розгорнула на розділі про талісмани, перечитала, виходить це не так складно. І вирішила діяти, раз я тут і через мене Лексіан наражається на небезпеку то найменше що я можу зробити це талісман.
Я взяла свою срібну сережку, запалила свічку, і сконструювала спорудження, на ложку поклала сережку підсунула свічку і спорудження, потрібно щоб срібло розплавилось.
Взяла монетку, форма підходить, коли розплавилось срібло, надрізала палець і у сплав капнула одну каплю крові, і одно час промовила наговір із книги, я зосередилась і чітко розспівувала наговір із рун. Перелила срібло на монетку, трішки розлилось, але нічого, я почекала щоб остигнуло до консистенції коли я зможу намалювати руну, так щоб вона була не просто намальована зверху, а одне ціле з талісманом.
Я намалювала руну Альгіз, а зверху на ній Еваз. І вони гармонійно сплелися, уже без мого втручання, я здивувалась, бо такого раніше не траплялось коли я робила талісмани.
На завершальному етапі я зробила зверху невеличкий круглий отвір дерев'яною паличкою, щоб носити на ланцюжку.
Коли срібло остаточно остигло, я взяла у руки й оглянула роботу, виглядало навіть красиво, акуратно, але головне щоб захищав.