Розділ 7. "Міністерство Магії"

Аріленна.

Прийшли канікули, але не для мене. Я йду в кабінет ректора отримати призначення на практику. Постукала у двері. Самі відчинились. Зайшла. Кабінет скромний, багато стелажів з книгами, документами, два великих вікна, тому світла аж забагато:

— Світлого дня, сер! — Привіталась я.

Ректора трішки боялася, хоча він був не поганим і справедливим, але мінус у тому, що він, як і усі маги, недолюблював простолюдинів. І тільки через наказ короля, що 20% студентів мають бути не магами, такі, як я, тут навчаються.

Король вирішив, що у кожній магічній академії має бути курс «Магознавства», а у столичній Академії й курс «Рунології», тобто люди без магічних здібностей вивчають історію магів, їхні здібності, класифікацію сили, тобто все про магів, і будуть працювати у людських структурах і роз’яснювати усі питання, що стосуються юрисдикції магів, так і справді простіше, бо маги не люблять тупих питань, адресованих особисто їм, простолюдинами, а таких багато. У королівстві магів 15%, а решта – люди, маги, еліта, з привілеями та верхівка влади, можна сказати основна влада, король – могутній маг із древньої родини Каасенів, він – закон, його слухають і бояться. Державний лад налагоджений так, що люди без магічних здібностей, не вирішують у королівстві нічого, нічого важливого, ми живемо за їхніми законами та правилами, у нас немає вибору, бо ми – слабкі.

Рунологія – наука про руни Футарка, магічні символи, якими можуть користуватися не тільки маги, а й прості люди. Правда більшість, їх вважають просто забутим алфавітом Старих Богів  і що користі з них немає, але насправді це не так. Руни наділені великою магічною силою, головне, у них вірити й відчути. Моя бабуся розповідала про них багато історій і про їх походження і про функції кожної руни.

У Академії ми також детально вивчаємо походження і застосування рун, але досягли хоча б якихось результатів, одиниці.

— Мені потрібно направити одного студента у Міністерство Магії на практику, новий наказ Голови Міністерства. Я вибрав вас, Аріленно! Тому о 9 годині, ви маєте бути уже на місці. Є питання?

- Ні, сер ! Можна іти?

- Так, йдіть, щоб не запізнитися.

                * * *

Я стою біля входу в Міністерство і не знаю, за що він так зі мною, ректор, я ж нічого йому не зробила, тут ціла будівля напищених магів і ставлення їхнє зверхнє і цинізм, терпіти не можу.

Усе беру себе в руки, досить жалітися, заходжу у хол, він високий світлий, підходжу до секретаря, повідомляю хто я, направляють до Голови Міністерства. Ого нічого собі, він особисто повідомить мої обов’язки!

Заходжу у приймальню Голови, поки дійшла, усі зміряли мене оцінюючими поглядами, секретарка повідомляє Голову про адепта-практиканта, і я заходжу, спочатку оглядаю інтер’єр, класичний, дорогий, вишуканий, ідеальний порядок.

А за столом сидить він, повірити не можу, невже Алтеріан Аргаріус – голова Міністерства Магії, я знала, що він багатий, з впливової родини, але коли його призначили? Головою ж був Маріус Ла Вега, я відстала від новин. А він сидить і дивиться на мене.

- Ви, мабуть, точно мене переслідуєте? - Він самовдоволено посміхається.

- Вибачте, сер, мене направив ректор на практику за вашим наказом, ви хотіли, щоб адепти проходили практику у Міністерстві Магії.

- Так хотів, а ще хотів, щоб цей адепт був корисний Міністерству і допомагав моєму помічникові з роботою, якої чимало!

- Тобто моя персона, у якості помічника вашого помічника вас не влаштовує?

Мене обурює знецінення моєї компетентності, він нічого не знає про мене, а уже зробив висновки що я – нікчема.

- А я, взагалі-то, в Академію, сама вступила, своїми силами, мене не прийняли тільки тому, що мій нащадок є її засновником!!

Злісно подивилась на нього і, здається, почервоніла. Він піднявся, підійшов, навис наді мною і спокійно промовив:

- Міс Аріас, ви, мабуть ще не зрозуміли, що від мого рішення залежить чи ви навчатиметесь надалі в Академії, тому що я вирішую, чи ви здасте практику!

Я ще більше почервоніла і захвилювалась, бо не подумала, що через нього мене можуть з Академії виключити.

А він спеціально зробив паузу, щоб позловтішатися отриманим ефектом від своїх слів, і продовжив:

- Тож раджу не грубіянити, і привести себе в порядок, це вам не таверна!
Останніх два ґудзики на моїй сорочці застебнулися самі, а волосся зібралося у тугий хвіст. Проковтнула і цю образу, і вторгнення у мій особистий простір, вирішила краще перейти до справ. Але мене випередили, він розвернувся, підійшов до вікна й почав говорити у своїй спокійній і холодній манері, яка мене лякала, бо я не могла зрозуміти, що він насправді відчуває :

- Ви будете допомагати моїй помічниці, що сидить у приймальні, виконуватимете її розпорядження, і майте на увазі, якщо на вас будуть скарги чи ви не справлятиметесь, практику вам не зарахують. А тепер ідіть.

Не домовлялася, а просто вийшла, мені важко було щось сказати, не хотіла розплакатись.

Я сиділа і виконувала рутинні справи з документами, кілька раз Голові приносила каву, це також мій обов’язок, виявляється. Мене проінформували, яку він любить, чорну, міцну, одна ложка цукру. У діалог ми більше не вступали, день пройшов відносно спокійно. Помічницю Голови звали Мегі, вона проста дівчина тридцяти років, досить мила.

За два дні я відносно освоїлась у Міністерстві, на оточуючих уваги не звертала, це у мене відпрацьовано завдяки Академії, а з Мегі ми поладили. Я готувала документи для наради, потім заварила каву і направилась до кабінету Голови, постукала, увійшла.

- Світлого дня, сер!

- І вам світлого, міс!

Аргаріус сидів у своєму кріслі, у розслабленій позі, у простому одязі, чорній сорочці й чорних штанах, усе сиділо ідеально, та ще б з такою статурою, можна і мішок вдягти та виглядати достойно. Він дуже упевнений і це відчувається.