Розділ 37. Лексіан.

Лексіан.
Я зайшов у наступну камеру, тут сидів ,,одиніст,, молодий хлопець, років приблизно як мені, він був дуже переляканий, і зовсім розклеївся, він ледь не плакав.
- Я нічого не скажу.
Він ось помре, а все одно нічого не скаже добровільно. Як я б повівся на його місці, страшно представити.
- Де твої спільники?(Орис)
Орис говорив твердо, сам не чекав від нього. Аргаріус стояв біля дверей і мовчав, думав про почуте від жерця.
Орис витяг ніж, дуже великий ніж, майже як меч, підійшов до хлопця і відрубав палець, той закричав від болю, кров лилася, хлопець сидів у куті камери як загнаний звір.
- Вони повсюди, вони серед вас.
- Імена!!!(Орис)
Орис взяв листок, олівець, кинув в'язню.
- Пиши!(Орис)
- Я нічого не напишу!
Орис знову підійшов і одним чітким рухом встромив ножа у ногу, знову крик, хлопець почав плакати й молитись своїм богам.
Мене зараз знудить.
- Лексіан, йти в гуртожиток, подивись що там Арі, ми самі справимось!(Аргаріус)
- Ксен дивиться!(Лексіан)
- Краще ти! Не довіряю я 100% Каасенам, ти ж знаєш.(Аргаріус)
- Добре.
Я вийшов, в гуртожитку я переодягнувся бо заляпався кров’ю, і направився на верхній поверх. По коридору ходили дівчата, усі побачивши мене мило всміхались, дехто щось говорив. Але я йшов в кінець коридору і тільки хотів побачити її.
Постукав, і ця хвилина поки Арі відчиняла, тягнулася вічність.
- Світлої ночі Аріленна!
- Світлої Лексіан!
Я зайшов, підійшов до Арі обняв, поцілував у щоку, ніжно щоб не злякати й не перейти межу. Вдихнув її аромат, і в середині наче хтось включив обігрівач, бо стало тепло і світло.
- Чому так довго?
- Ти чекала на мене?
- Так, і хвилювалась.
- Приємно що ти чекала мене.
- У мене є щось для тебе!
Вона підійшла до столу.
- Це талісман, має захистити він нападу мар і при іншій небезпеці.
І простягла мені невеличкий срібний кулон. Я прийняв і був дуже вдячний.
- Дякую, ти сама зробила?
- Так, правда не впевнена що подіє, але дуже на це надіюсь.
Я був дуже здивований і тримав талісман як цінний скарб, для мене він ним і був.
- Ти вечеряла?
- Ні, ще ні! Але столова і так закрилася пів години тому.
- Сходімо у ресторацію, поїмо чогось пристойного!
- Але уже пізно й Аргаріус просив не виходити, я і на роботу не ходила, відпросилась на кілька днів..
- Зі мною безпечно, і тепер у мене талісман є і ти ..
Я з надією подивився на Арі, вона завмерла, але не протестувала..
Збирайся я зачекаю на дворі, тільки не довго..
- Я швидко!