Розділ 20. Алтеріан.

Алтеріан.
Бібліотекар не знайшов нічого цікавого, приніс мені якийсь непотріб, мабуть, треба його звільнити, старий уже.
Я не мав часу зайнятись цим питанням, потрібно було готуватись до ритуалу, і перевірити все особисто.
Мені подобалось бути Головою Міністерства, але відповідальність давила, права на помилку не було.
Самайн, для простих людей, не посвячених, сьогодні був бал осені, а насправді маги зустрічали сьогодні Бога Самайна і складали йому шану й звісно дари.
Це свято бере свої коріння ще у сиву давнину, і вважається забутим, прості люди й не знають про нього, але наш король вимагає від приближених рік у рік виконувати усе точно. Сам він гість на святі й участі у ритуалі не бере, усе робить голова Магії, хитро з його сторони, усе звалити на інших.
У королівстві рік ділиться на літо і зиму, зима починається із Самайна. О півночі біля арки яку прикрашають символічною пшеницею, запалюється священний вогонь, оточуючим він не зашкодить бо буде захищений захисним полем яке я створю, потім оголошую спеціальну промову зі стародавніх Едд і проливаю на вогонь свою кров, жертва Богові. Потім усім гостям розливають спеціальне червоне вино, з магічними травами і подають пироги із червоної журавлини, червоні ягоди у давнину вважали їжою Богів.
Ось і все, моя частина завершена, після неї можна і розслабитись.
Ще одна особливість сьогоднішньої ночі, що грань між світом живих і мертвих дуже тонка, і тому духи мертвих можуть завітати у гості до близьких людей, люди без магії не можуть їх побачити, а от маги цілком, навіть поговорити.
Я чекав цієї ночі цілий рік, і уже не перший, від коли себе пам'ятаю на Самайн я не сплю, а все чекаю що до мене прийде мама з татом, яких я ніколи не бачив, але так мрію побачити, навіть як духів. Не можу зрозуміти чому вони не приходять.
Може цього року пощастить, я як Голова маю владу покликати духа у цю ніч. Я так довго до цього йшов, багато працював щоб стати головою й отримати цей привілей, і ось цей час настав, я так хвилююся.
Час, уже одинадцята, потрібно йти до гостей, привітатися з усіма, потанцювати кілька танців, і розпочинати ритуал.
Я став перед сходами й збирався спускатися як мою увагу привернула пара що танцює, так це Лексіан, але невже це Аріленна, очам не вірю.
Я придивився, і краще б я помилився, вона виглядала чарівно, притягала до себе погляди усіх гостей, без винятку. Золоте плаття, золоте волосся, яке виблискувало яскравіше ніж діаманти дам що танцювали поряд, і я зрозумів що діамант вона сама, інші жінки у залі із тонами дорогоцінних камінь, у дорогезних платтях, магічними силами й із заможних родин, не варті біля неї нічого.
Вона посміхалась Лексіану, ніжно, невимушено, а він думав як її поцілувати, і про те що вона красива, тільки не це.
Я розсердився, це я маю танцювати з нею, я її сюди запросив, а вона танцює з іншим.
Я спустився, так, скандал влаштовувати зараз недоречно, а так хочеться піти й розмазати Лексіана. Ти Голова Міністерства, у тебе обов'язки, а потім особисте.
Я підійшов до радників короля, привітався, їхні розмови я не слухав, потім були ще безліч гостей, дам. Короля ще не має, він любить прийти в останній момент.
Оголосили перший урочистий танець, за правилами відкривати його маю я, так кого вибрати у пару, я обернувся і ледь не зіткнувся з Нею, це, мабуть, знак:
- Світлого вечора, міс Аріас!
- Світлого, містер Аргаріус!
Я простяг руку.
- Потанцюєте зі мною?
Вона вагалась, дивилась на мою руку і не знала що робити, тому я взяв її долоню сам і повів до центру зали, зупинився, заграла мелодія, усі стояли чекали поки ми почнемо танцювати. Я навіть захвилювався
— Вмієш танцювати полонез?
Пошепки запитав я.
- Ні, бачила, але сама не танцювала.
- Пари в помірному темпі проходять геометричні фігури в строго встановленому порядку. Розслабся, я веду, а ти повторяй за мною.
- Добре.
Ми почали танцювати, й стандартна ситуація, вона дивиться мені в очі, уловив кілька думок гостей, які це помітили й здивовані.
Ми дивимось один на одного, я вже й не стараюся її переконати поводитися по іншому, мабуть, тому що мені подобається те що є.
Я люблю Полонез, хоть цей танець строгий, стриманий, але для мене він дуже навіть чуттєвий і чудово показує наскільки жінка готова довіритись чоловікові.
У Арі була чудова фігура, а сукня ще більше це підкреслювала хоть і середній ріст, я привик до високих магічок.
Ми танцювали, від Арі приємно пахло, чимось солодким і квітковим, це заважало мені зосередитись, я хотів зупинитись і обняти її, вдихнути аромат.
Танець закінчився, так швидко, я зупинився, схилив голову в знак подяки за танець, і не відпускаючи руки Арі відійшов у сторону щоб не заважати, до нас підійшов батько Лексіана і мій колишній опікун, оскільки я вже давно повнолітній, але ще і голова роду. Коли мій батька загинув дядечко Кроус став моїм законним опікуном, він приходився моєму батькові двоюрідним братом. Батька я не пам'ятаю, коли він загинув, за офіційною версією, мені було всього два роки, а мати померла при родах чи одразу після них, найбільше мене бісить що ніхто нічого мені не пояснив, я довго шукав інформацію і про них самих і про обставини їхньої смерті, але нічого не знайшов, навіть кілька раз Короля питав, та все марно, він переводить тему. Жаль що я не можу прочитати їхні думки, сильні маги захищаються і проникнути у їхню голову не просто, практично неможливо. Дядечко говорить що нічого не знає про мою маму, ніколи її не бачив, що мій батько після сварки з родиною порвав усі зв'язки й переїхав по службі до границі королівства там і одружився там родився я, там і загинули, спочатку мама, а потім і батько при нападі племені кельген, загинув у бою. А мене віддали най ближчому родичеві по батьковій лінії, дядечку Кроусу.
Це офіційна версія і за свої 34 роки я більше нічого не дізнався, я був на кодоні де служив батько, там нікого не залишилось хто знав його особисто, просто повірити важко. Я відчуваю що тут щось не так, що король, й родина батька навмисно приховують правду, і замели усі сліди, але я докопаюся.
До Кроуса підійшов Лексіан:
- Світлого вечора, містер Кроус, Лексіан!
- Світлого Алтеріан , Аріленна!
- Батьку, ти уже знайомий з Аріленною?
Лексіан усюди лізе, дарма я взяв його у Міністерство.
- Так, з юною помічницею я познайомився кілька днів тому при зустрічі з Алтеріаном. Правда не знав що практикантки запрошуються на бал, і що взагалі вони є у Міністерстві.
Сказано з іронією, Арі свою руку звільнила від моєї й опустила очі, мабуть, незручно таке чути, а мені звично й очікувано.
- Це нововведення, відтепер адепти Академії будуть проходити практику в Мністерстві, у нас не вистачає персоналу, і студентам буде корисніше, ніж у столові чи саду.
- Ще одне питання, з ким з вас міс Аріас прийшла на бал?
Краус подивився на мене, потім на Лексіана.
- Аріленна приїхала зі мною батьку!
- Не дуже похвально синку, міс звісно чарівна, але без магії й роду, не годиться тобі у пару.
- Ми не пара сер!(Аріленна)
У цій розмові думка Арі не враховувалась до уваги, і взагалі Кроус ніколи не слухав думку жінок.
- Батьку негарно так виражатись на людях і при самій міс.
- Те що я скажу тобі це вдома, не поміняє абсолютно нічого!
Так ця розмова починає напружувати.
- Достатньо, зараз почнеться церемонія!(Алтеріан)
- Так, достатньо, сподіваюся Лексіан ти мене зрозумів! Алтеріан, після закінчення церемонії приділиш мені час, я маю тебе познайомити з міс Корнелією, достойна партія.
- Добре!
І він пішов, залишив нам трьох, зблідлу Аріленну, яка помітно розстроїлась, приниженого Лексіана, і роздосадуваного мене, бо я, напри великий жаль, знаю Корнелію :
- Аріленна пізніше я вас найду і поговоримо про практику!
І я направився до арки, став у центрі, музика зупинилась, усі дивилися на мене і чекали початку.
Відчинились двері, зайшов король, тиша стала така що її можна було відчути фізично, усі схилилися в знак поваги, король пройшов у центр залу, став напроти мене і знаком показав що я можу починати.