Розділ 1. "Сон"

Нехай любов стане Вашим путівником.

«Любов довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не рветься до гніву, не задумає лихого, не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою, все зносить, вірить у все, сподівається всього, усе перетерпить ». (1-е Коринфян 13: 4 – 7).

Він щось говорить, точно, але я не чую нічого, крім стукоту серця, крім бурі, що несеться по всьому тілу, я бачу його сірі очі й розум відключається, існують тільки первісні інстинкти, запах, його запаху вдаряється у мої ніздрі, проходить через легені.

І все, я відкриваю очі й до мене потрішки починає доходити, що це був тільки сон, але такий реалістичний, що я досі відчуваю його запах, такий простий і, водночас, ідеальний для мене.

Стоп, стоп, треба зупинитися, Арі, бо так і з розуму можна зійти.

Мої реалії не такі емоційні, як сни, але треба жити у реальному світі, а не рожевими мріями, так мене мама вчила, точніше посміювалась:

— Арі, ти знову літаєш? Приземляйся уже за стіл снідати, бо запізнися.

— Куди запізнюся, мамо? Ти ж знаєш, що я не можу це терпіти, це не робота, а знущання, я не раб, щоб служити, я хочу іти вчитися в академію!

— Я знаю, сонечко, але і ти знаєш, як важко туди потрапити!

— У мене вийде!

— Звісно, Арі, вийде, ти – дівчинка уперта, а тепер йди!

І я йду туди, куди ненавиджу ходити, але вибору не має, я все зроблю для своєї сім’ї, для свого братика…