Розділ чотирнадцятий

"Поговорити з керуючим і що далі? Вони заарештують того покидька? Сумніваюсь що він там один, хоча напевно магічники з ринку зрозуміли кого треба ловити, хоча б сподіваюся"
Видихнувши я йшла, тримаючи за руку того чолов'ягу, до самого керуючого. Цікаво, а ім'я у цих дядьків є? А то чолов'яга та керуючий якось не дуже звучить.
"Цікаво нащо я взагалі полізла у все це? Врятувала би ворона й пішла собі, я так хотіла купити книгу про артефакти"
- Ось, постій тут, тебе гукнуть, добре? - спитав у мене дядько, а я кивнула, мені достатньо показати зошит та піти.

Стояти прийшлося не довго, взагалом я навіть не почула як мене кличуть, я надто захопилася думками про академію та в цілому магічним світом.

Зайшовши до палатки головного я побачила двох чолов'яг, один мені знайомий, саме він мене сюди й привів, другий виглядав молодше ніж перший,коротке, світле кучеряве волосся, жовті очі та й шрам на губі — це все що привернуло мою увагу.
Керуючий сидів за столом, в той час другий стояв навпроти, блонді посміхався, насправді, якщо порівнювати, то він виглядав добріше ніж перший.
- І так, чи можу я побачити докази? - він почав з головного.
Я дістала зошит з-під сорочки й протягнула йому.
Блондин продивився й щось записавши до себе у блокнот знову подивився на мене.
- Чи можу я дізнатися як тебе звати? - спитав він у мене посміхаючись.
- Ні - без емоцій відповіла я.
Блондин трохи витаращив очі, в несподіванці, а перший чолов'яга трохи посміявся.
- Що вже не працює твоя "чарівність"? - вони наче були друзями, хоча скоріше за все так в було.
- Замовкни, Алістер - без краплі злості сказав блондин.
Потім чоловіки знову подивилася на мене.
- Тоді як я можу тобі віддячити? - знову запитав блонді.
- Не задавати дурних питань та дозволити піти - я
- Справді? Невже нічого не хочеш? Ти й справді нам допомогла - сказав, як я зрозуміла, Алістер.
- Чекай - блонді зупинив чорнявого - давай спершу представимося - він встав зі столу - Я — Ірен Фроул Де Гранд, а це - він показав на другого - Алістер Фонд Мералі.
Вони дивилися на мене, чого вони хочуть?
- І що? - я
- Тепер твоя черга представитися - сказав Алістер.
- Чого б це? - я
- За правилами етикету - здається Ірен посміхався ще ширше.
- Мене його не вчили - я
- Не знання не звільняє від відповідальності - Ірен
Я знову мовчала, нащо їм моє ім'я? 
- Ти не скажеш? - спитав Ірен з надією.
- Ні - я
Вони ще щось хотіли сказати як до нас забіг один з охоронців:
- На ринку якась метушня, наші люди не можуть з нами зв'язатися.
- Добре швидко відкривайте портал - серйозно сказав Ірен та вийшов з палатки.

Зрозумівши що це мій шанс я побігла до того дерева, де сидів ворон. Коли вибігала хтось мене покликав, але я не послухала, не хочу з ними зв'язуватися.

- Марго! - почулося з одного дерева.
Підбігши ближче побачила ворона.
- Ось ти де! Валимо звідси! - сказала я.
- А як же доказ? - не зрозумів ворон
- Віддала, там щось сталося на ринку, треба до них! - я
- Добре, я проведу - сказа ворон і вже хотів злетіти як його зв'язали якісь нитки.
- Не потрібно - почувся голос позаду мене - я проведу дівчинку - повернувшись побачила Алістера.
- Відпусти його! - сказала я
- Послухай - він знову сів навколішки - я розумію, що довіряти нам ти не можеш, але задля твоєї безпеки ти маєш піти з нами, ти будеш бігти хвилин двадцять, порталом ти будеш там за три хвилини - пояснив він мені.
Я мовчала, це й справді так.
- Гадаю це непогана ідея - сказав ворон.
- Ти погоджуєшься через ідею, чи через те що тебе зв'язали? - спитала із сарказмом я, звернувшись до ворона.
- Взагалом - тільки відповів він  
- Добре, але звільни птаха - після чого ворон, звільнившись, сів мені на плече - пішли вже 
- Пішли - він знову подав мені руку, на цей раз я просто пішла до табору, він пішов за мною.

Вже через чотири хвилини ми були на місці, телепорт привів нас до одного з перевулків, з нього було видно як Алісія тримала того дядьку, а перед нею стояв чувак у капюшоні, трохи схожий на того що був біля річки.
- Це твоя тітка? - спитав Ірен звернувшись до мене.
- Так, а того покидька я бачила нещодавно, він хотів щось зробити зі студентами магічної академії, точно не знаю, але здається ритуал якийсь. - я
- Це погано - сказав Ірен - Алістер, тримай дівчинку, не дай їй вибігти - на цій фразі мене взяли за плече, я б протестувала, але зараз не та ситуація.

Далі Ірен зі своїм людьми пішли вирішувати ситуацію. Я ж залишилася з Алістером.
- Як я взагалі до цього дійшла? - звернулася я до самої себе.
- Поняття не маю, але здається в тебе ще буде багато пригод - Алістер
- Але це так виснажливо - скривилася я
Далі ми просто мовчали, спостерігаючи за Іреном та як він вирішує ситуацію. Чоловіку вдалося відкинути покидька у плащі та захистити інших, Алісія же схопила контрабандистів які там були. 
- Твоя тітка якась видатна магічка? - спитав мене Алістер
- Не знаю, я з нею знайома другий день - сказала я опустивши голову на долоні.
- Це як? - не зрозумів чоловік
- Типу вона моя опікунша, там така ситуація сталася, от вона й тут - я
- Ясно - тільки відповів Алістер й знову замовк.
"Сюди б Тіма, я б може щось зробила, але без захисту я нічого не можу"
- Здається у них вийшло затримати контрабандистів - Помітив Алістер.
- Невже й того у капюшоні піймали? - запитала я
- Ні, йому вдалося втекти, здається він використовує заборонену магію - Алістер.
- Добре, тоді ходімо до них, вже додому хочу - сказала я й вийшла з провулку.

Хочу до Тіма.