Розділ дванадцятий

Закінчивши усі приготування хлопці пішли виконувати свій план, відволікати людей я дозволила їх уяві, вони у цьому профі, я хоча б сподіваюся.

Ми з Марусею, так звати дівчинку викрадачку, тихо підійшли з тилу до торгової лавки того мужлана.
- І так, коли вони почнуть, ми швидко підходимо до кліток та перерізаємо прутики - сказала мені Маруся та дала кусачки
- Хіба у вас немає штуки для взлома замків? - спитала я
- Ні, ми зазвичай такого не робимо, а кусачки позичили у брата - вона знизила плечима та схопивши мене за руку потягла до кліток, хлопці уже відволікали нашого торговця.

Знайшовши поглядом скелета-птаха я підійшла до нього.
- Що ти тут робиш? - спитав мене він
- Рятую тебе та інших - відповіла я швидко прокусюючи кусачками клітку
- Навіть якщо ви врятуєте нас, будуть інші зачинені - він помотав головою...черепом - треба прикрити цю незаконну лавочку - сказав він рішуче.
- Вона незаконна? - перепитала я, у мене були думки що до цього, але доказів нуль, та й правила їхнього світу я не знаю, може таке дозволено.
- Так, вже не один з моїх знайомих тут помер, треба дістати зошит продажу та віднести до керуючого цим ринком, це доказ - відповів птах
- А хіба керуючий не знає цього? - я
- Ні, часто перекупники перепродають місця на ринку, але хтось з верхівки знає про це, адже перевірки тут також є - пояснив мені скелет
- Ок, а хто керуючий? - запитала я звільнивши птаха.
- Я знаю що він знаходиться у себе в офісі, це десь пів години звідси - ворон стрибнув мені на плече 
- А якщо він помітить пропажу свого зошита? Він втече швидше ніж ми прийдемо до головного! - запротестувала я
- Тому ми звільнено декого ще! - пояснив мені ворон й я підійшла до іншої клітки - Цей дядько також і на чорному ринку працює, а товар переправляє звідси до зали продажу, а там продають птахів які тут продавати заборонено, це кожен магічник знає.
- Отже ми звільняємо цих тварин, потім звільняємо ту що заборонена, якщо вона звісно є, забираємо зошит й тікаємо з доказами до керуючого - перепитала я
- Та жінка що була з тобою, може затримати цього типа, якщо звісно побачить звіра, я домовлюся з ним щоб він політав тут й на нього звернули увагу - Ворон згадав Алісію
- Добре - домовились ми й я продовжила звільняти тварин, як вони ще не привернули увагу інших, я не знаю, можливо моя вдача, а можливо хлопці і справді профі.

- Я закінчила! - через деякий час до мене прибігла Маруся.
- Добре, йди до хлопців, а ми дещо заберем та звалимо - я дозволила їй піти, наш план майже виконан, але я не зауважила, що у того дядька може бути спільник і саме він зараз стояв посеред, скажем так "офісу" торгової лавки з тваринами.
- Чорт! Як нам пройти? - шепітом спитала я у скелета.
- Його також треба відволікти, але як...- ворон придумав свій план, а я свій.
- Короче, ти підлети до нього та відволічи, а я його вирублю - я
Погодившись ворон полетів до дядька, а я вийшовши на вулицю шукала зброю, цією зброєю стала камінюка що підперала якийсь паркан, ну нічого, мені потрібніше.

Взявши камінюку до рук я, наскільки це було можливо, швидко підійшла до темного кутка й вичекавши гарний момент для удару стукнула цією каменюкою мужика по голові. 
- Крові нема, отже живий. - винесла вердикт я й пішла визволяти тваринку.

Тваринка була екзотична:
Зелена пташка наче сяяла блискітками, на пір'ї були маленькі кристалики, тваринка була висока, очі виблискували золотом, на голові був синій чубчик, взагалом птаха трохи нагадувала фламінго, але зі зміїним хвостом, та котячими лапами, десь я таке вже бачила....
- Так, я тебе звільню, а ти політай трохи над цим містом, щоб тебе тут якомога більше людей побачило! - сказав ворон поки я відчиняла клітку.
Звичайно істота якось не дуже хотіла виконувати такий наказ, але ворон йому чи пригрозив, чи ще щось більш драматичне, адже птах наче почав рюмсати.

Істота щось сказала на своєму й вилітіла.
- Так, зошит. - сказал я й почала ритися у речах.

PovАвтор
Алісія тихо прогулювалася ринком як її увагу привернув гуркіт.
- Гей, злодюжки, а ну стійте!! - Якісь два хлопчаки вкради щось у, не дуже гарно вдягнутого, чоловіка. Хоча більше було схоже на те що хлопці захотіли познущатися над дядьком, тиняти вкрадену річ, то сюди, то туди, а чоловічик бігав за нею, люди аж сміятися почали з такої вистави.
- Цікаво колись закінчаться ці злодюшки? - запитала у самої себе жінка - Будьте акуратніше хлопчики, не загубіть грошики - дала пораду своїм студентам жінка й пішла далі

Пройшло ще хвилини чотири як почувся здивований крик:
- Це ж Тірлак! - сказала якась жіночка і Алісія у шоці підвела голову до неба, й справді під сонцем майорів птах, так вмів лише Тірлак: літати так ніби ти й не летиш, наче повітря й нема. Птах виблискував своїм пір'ям наче намагався сказати "дивіться, я тут!".
- Але ж Тірлак заборонен у продаж... - підмітив Карчел й Алісія зрозумівши що тут контрабандист віддала наказ учням прочесати ринок й вивідати звідки вилетів птах.
- Тепер цей ринок вже не такий гарний - сказал Алісія й дивилася як парить птах.

Повз жінки пробіг той самий не гарно вдягнутий чолов'яга.
- Чорт! Зошит-зошит-зошит! - тільки й сказав він на ходу, як Алісія вхопила його за плече.
- Здається я знайшла нашого контрабандиста - посміхнулася Алісія своєю улюбленою посмішкою — маньячною.

Pov Маргарет

Вкравши зошит я побігла за вороном до цього керуючого. Наш шлях був через ліс й задовбавшись я обперлась об ближне дерево.
- Боже - скаржилася я - чому я не займалася фізкультурою.....що мені заважало - я намагалася дихати рівно, хоча й виходило не дуже.
- Треба швидше бігти, поки є час - сказав ворон сівши на гілку що була поруч
- Та знаю...лише хвилинку - сказала я, а потім задумалася
"Якщо не зараз, то ми втратимо час"
- Як в Наруто, їй богу.. - зітхнула я й випрямилась.