Розділ десятий

-Ну як так?! - спитала Алісія у себе сидячи на лавочці.
- Буває... - просто знизала плечима Марго і продовжила сидіти на лавці, спершись руками на коліна.

Коли ці двоє захотіли обміняти магічну валюту на звичайні наші земні гроші, ніхто з працівників десяти ломбардів не знав, що робити з цими монетками невідомого походження.  Так дівчата й плутали від одного ломбарду до іншого, поки не задовбались.
- Ну що буває? Як так можна?! Вони ж ... - злилася Алісія
– Вони люди. - Перервала її дівчина - Швидше за все нам треба шукати магіка.
- Це так ... - замислилася Алісія і раптово її покликали. Обернувшись відьма побачила двох її студентів: Рен та Карчел
- Божечки, а ви тут що робите? Тчно! У вас же завдання! То я дивлюся вас в академії останніх днів не видно! - видала Алісія, коли хлопці до них підійшли.
- Ми також раді вас бачити професор. - привітав Рен Алісію
Карчел тим часом просто дивився на Марго
- А ти та... - почав він, а дівчина просто кивнула.
- Точно! Діти, це Маргарет, я її тимчасова опікунша! Мій друг попросив за нею доглянути, поки той зайнятий - Алісія показала Маргарет
- Гей, ти ж та, що врятувала нас тоді! - весело зауважив Рен
Алісія здивувалася:
- Ви знайомі? 
- А ну це довга історія... - відповів Карчел і почав коротеньку розповідь про знайомство з Марго.

Поки ці двоє жваво балакали про своє і йшли невідомо куди, Марго просто засунувши руки в кишені туніки йшла за Алісією, бо гроші в неї.
- Подумати тільки! - Плеснула Алісія в долоні - Дорогенька, я і подумати не могла що у тебе були магічні пригоди! 
- Що? - промовила Марго нічого не зрозумівши
- Ну це ж так класно! - Знову засяяла відьма - Всі ці небезпеки! Магія! Лицарі! Лиходії! Пригоди! А після красень принц - говорила Алісія взявши дівчину за плече, та ж зі страхом подивившись на відьму слідом подивилася на хлопців що плелися ззаду і лише поглядом говорила "Допоможіть!! Воно зжере!". Хлопці ж знизали плечима мовляв "Звикай"

Далі Марго вислуховувала лекцію про те, що колись і дівчинці пощастить зустріти свого коханця, а там і багатства, і слава.
Від такої інформації Марго впала в прострацію і відразу згадала про Тімсона, який до речі, залишився вдома.

POV Автор

Тимс тим часом шукав у годиннику книги про магію, думаючи про свою підопічну. Дівчина чудово вчила теорію, якщо нормально їй пояснити, але й пояснити нормально треба вміти. Тімс знав інформацію століть так три тому, а то й більше, така вже була освіта у його час. Так що дані потрібно оновити, якщо можна так сказати.

Дух сидів біля годинника і вишукував потрібні книги або магічні артефакти, на яких можна навести приклад. Незабаром, а якщо точніше хвилин через десять, дух зауважив, що в будинку стало занадто тихо. Вийшовши з годинника, у своєму невидимому вигляді, він попрямував досліджувати територію.
- Втекла! - видав Тімс, коли в будинку не знайшов Марго 
Дух був лютий, ну як так можна?! Взяти та забути такий важливий артефакт! 
- Або викрали?! - Прийшло на думку хлопцю, адже лишати Марго його наче не планувала.
- От карґа, порозкидала свої тут речі! Проходу нема! - почав буянити домовик, спіткнувшись про сумку Алісії.

Точно, Алісія! Ця відьма взяла і ні з того, ні з чого з'явилася тут. Треба і про неї чогось дізнатися, а то раптом маніячка якась!

Пролетівши повз домового що так яро висловлюється про Алісію, дух заліз назад у годиник вишукуючи інформацію.

Ім'я: Алісія Гортеза Ван Мерліза 
Вік: 53 роки
Місце роботи: Академія "Фонвальд"
Робота: Вчитель алхімії та магічних рун.
Сім'я:...

Далі Тіму було не цікаво, адже ніякого відношення до дідуся дівчини не було написано, те що вона працювала в академії, де за ідеєю Марго повинна була вчитися десь через рік два давало Тіму надію що Маргарет усе таки погодиться там вчитися. Можливо Алісія зможе переконати Марго.

- Що ж таке! - Тіму не подобалося що він не зміг нічого знайти з того що йому потрібно, хоча він переконався що Алісія, хоча б по цих документах, не зашкодить дівчині.
- Добре! З цим розібрались, тепер потрібно з'ясувати де ділася Марго! - з цими думками хлопець полетів до домового, треба було поговорити.
Спустившись домовик уже закінчив свою роботу та вже збирався йти до себе у сховок як Тім обернувся на видимого.
- О! Знову ти, кляча! - Домовик аж зрадів побачити, наче, старого знайомого.
- Сам ти кляча! - обурився Тімс - так, не до цього, де Марго?
- Так пішли в магазин, їсти було нема чого, та й грошей здається теж - згадав домовик одну деталь
- Так як вони пішли в магазин без грошей? - Тімс
- Так у Алісії були магічні гроші, ну з того світу, от й пішли обмінювати, здається у ломбард! - домовик
- Що?! Таки й справді кинула! А як же я! - занив Тімс, так просто його ще не кидали.
- Ну-ну, скоро повернуться - почав підбодрювати малого домовик - усього навсього у ломбард та в магазин, що може статися? А якщо й станеться поруч Алісія, вона може й відьма, але яка, дівчатко точно захистить.
Домовик мав рацію Алісія велика відьма, ще й працює у величній академії.
- Але все-таки кидати було підло - образився Тімс
- Ну так дівчатко ще мале, ще й так багато сталося, зрозумій, магія їй у новинку, вона звикає, більше й забувати не буде - домовик
- Можливо - здається Тімс заспокоївся, але взбучку Марго він звичайно зробе, бо не можна залишати друга одного!

Pov: Маргарет

Так ходивши з Алісією, не знаю куди, ми забрели до ринку, хлопці не здивувалися, а ось Алісія аж засяяла.
- Боже, невже й гроші обмінювати не доведеться! - зраділа Алісія
- Що? - я не зрозуміла, але здається зраділа 
- Ну ось бачиш - жінка показала на вивіску, там був невеличкий знак, здається лапка й трикутник, але знаючи мій зір та уяву, я не здивуюсь якщо там щось інше - це знак нашої валюти, ось подивись.
Жінка розкрила свій мішечок з грошима й дала мені одну срібну монетку.
- Справже срібло! - загордилася жінка
- Ага, цей ринок відкрився нещодавно, але клієнтів тут багато - підмітив Рен.
- Чому я раніше його не бачила? - запитала я
- А ти тут ходила? - Спитала Алісія з хитрою посмішкою
- Ні - програвши посміхнулася я.
- Отож бо, так нам потрібні продукти! - Алісія аж побігла на ринок 
- Вона завжди така? - спитала я у когось із хлопців
- Ні, зазвичай ще звавіже - відповів вогняник Карчел
Я ж зітхнула, вже не знаючи чи добра була ідея зв'язуватися з Алісією, хлопці чогось пішли зі мною.
- Вам теж щось потрібно? - запитала я у них
- Так, мені потрібна ХХХ, але не думаю що вона є у вашому світі - відповів Рен, а я не зрозуміла що він шукав, але просто кивнула.
- А ще професор попросив простежити за тобою - додав Карчел
- Хм? - я зупинилася - нашо?
- Ну ти з'являєшься ні з відки, тиняєшься із навкою, потім телепортнулась кудись, потім зупинила якогось психа, здається достатньо для того аби зацікавитись тобою - Карчел
Я подивилася на нього.
- Говориш як маньяк - лише відповіла я.
Він знизив плечима й ми продовжили нашу пригоду на ринку.