Розділ п'ятий

- Ой-яй .... Тільки б не сусіди ...
Переглянувшись із Тімсоном, Маргарет визирнула у вікно. За ним вона побачила одного з тих магів, найстаршого котрому за 40.
- Чого він тут робить? - Марго
- М? - Диво підлетіло до вікна - О! То це професор Арівел! - із захопленням прозвучало ім'я викладача
- Хто? - Запитала Марго чухаючи потилицю.
- Ну, я тобі про академію розповідав? Ось! Це один із її професорів! - радісно повідомило Диво
- А що він тут робить? - Маргарет
- Я не знаю, я його навіть не знаю - виділяючи слово "його" вимовило диво
- Що? То звідки ти знаєш, що він професор? - дівчина зовсім збилася
- Ця інформація є в годиннику, там багато всього! - знизило плечами червоненьке диво
- Гаразд - із сумнівом сказала дівчина
Зачинивши вікно шторою, вона все ж таки вирішила поспати.
Диво на неї незрозуміло подивилося і, зрештою змирившись, пішло в годинник.

4 години далі.

Ранок. Час 07:30. Будильник дзвенить уже хвилин двадцять, а дівчина так і не хоче прокидатися, ну або не може.
Тут з годинника вилетіло кілька іскор і підлетіло до голови дівчинки, а потім почулися маленькі вибухи. Марго ж "злетіла" з ліжка і озирнулася на всі боки, а вже потім глянула на будильник.

- Чорт! Проспала! - тихо сказала Марго і "полетіла" збиратися, але невдало перечипилася об килим.
- Що ти бігаєш? - ліниво запитало Диво
- Диво, не лізь, я запізнююся! - Встаючи сказала дівчина 
- Я тобі не Диво! - Диво
- А я сказала, що ти Диво! - Марго швидко зібравшись і взявши портфель хотіла вийти як її гукнули.
- Е! А я? - Диво чи Тімсон підлетів до дівчини
- А ти що? Тут будь! - заперечила Маргарет 
- Ні! Для тебе краще, щоб ти скрізь брала мене з собою, я потрібен для твого захисту! - Диво
- Гаразд, фіг з тобою! - І поклавши в кишеню годинник, він же кишеньковий, потопала до школи.

Прийшовши в клас і сівши за свою парту, Марго взяла в руки годинник. Розглядаючи його вона помітила, що він знову почав працювати і згадавши слова діда:

"- Не хвилюйся як тільки у них з'явиться новий власник, вони запрацюють - усміхаючись сказав він"

Згадавши діда Марго сильніше стиснула руку з годинником.

Незабаром пролунав дзвінок і почалися уроки. Дівчинка зазвичай відволікалася в телефон, але цього разу вона писала питання Диву, що літав поруч. Він же, читаючи запитання, відповідав на них.

"- Чому тебе ніхто не бачить?" - надрукувала Марго питання
- Я замкнений у годиннику, хто власник той і бачить, правда є декілька випадків коли мене бачили інші, але то окремі випадки.. - відповів Тімсон
"- Замкнений? А детальніше? "
- Ну .... Сталося так що моя родичка замкнула мене тут наче через "зраду" якої насправді й не було, але то вже інша історія, було це десь шістдесят, або вісімдесят років тому, не більше - задумливо почав Тімс - Там така ситуація склалася ось і вийшло 
"- Гаразд, слухай з приводу магії та тієї академії, що там потрібно здавати з екзаменів?"
- Спочатку йде теорія, а потім і практика, складається усе від виду твоєї стихії, та в цілому дару, він не у кожного, але є, тут уже залежить від сім'ї та крові - знизав плечима Тімс
"Дар?"
- Це залежить від твоєї крові, якщо коротко: було декілька сімей які вирізнялися від інших і так завертілося закрутилося що дари перемішалися або розчинилися по родичам, якщо кров стійка то дар проявиться, але у більшості випадків діти або не можуть, або не хочуть його пробуджувати. - спокійно пояснював Тімс
"- Ясно, знайдеш мені книги і я вивчатиму теорію, а поки я хочу запитати як визначити який у тебе тип магії?"

Зрадівши тому, що Марго все-таки вчитиметься магії Тімс відповів на наступне запитання
- Магія проявляється сама і зазвичай це відбувається коли ти в небезпеці чи тобі страшно - пояснило Диво
"- Магія залежить від емоцій?
- Правильно, але що краще маг контролює магію, то менше вона піддається емоціям.

Почувши відповідь Марго задумалася як вона до усього цього дійшла, але світ не дає подумати й її кличуть:
- Маргарет! До дошки! - прокричала вчитель
З нудьгою в очах дівчинка встала й почала робити завдання на дошці

Одним нудним уроком поспіль.

Продзвенів дзвінок і зібравши речі Рітка пішла до іншого кабінету. У школі все було як завжди, у кожного своя компанія. Не те щоб тут були задираки, але ніхто один одного не утискував, а якщо й утискував, то потім мав справу з учителем, директором, психологом та батьками.

Піднявшись на третій поверх, дівчина розташувалася на підвіконні і дивилася в телефон.
- Хей, Ріт! - її окликнула однокласниця - ти зробила літературу?
Мовчки давши зошит однокласниці, знову уткнулася в телефон.
- Дякую! З мене шоколадка! - радісно сказала однокласниця і пішла списувати роботу.
Раптом на телефон надійшло повідомлення у їхній групі класу:
"- Завтра з нами навчатимуться двоє нових учнів, прошу не ображати. Сьогодні вони зайдуть подивитися школу." - Говорило повідомлення від класної.
Пропустивши це повз себе, Марго продовжувала сидіти в телефоні.
Наступний урок - географія. Її веде директор і найчастіше він спізнюється, а отже, можна посидіти в телефоні довше.

За хвилин дев'ять кабінет відкрили і можна було заходити.
Зайшовши і сівши за парту, Марго знову уткнулася в телефон.
- Прошу хвилинку уваги! - сказала відмінниця Даша - у нас із завтрашнього дня навчатимуться два новеньких, а сьогодні для них потрібно провести екскурсію, хто хоче? - спитала та
У класі ніхто не підніма руку.
-...ви зможете прогуляти два уроки - зітхнувши сказала цю фразу Даша і Марго швидко підняла руку. - Хто б сумнівався, добре, Маргарет підійди до мене.

Підійшовши до Даші та вийшовши за двері, вона почала пояснювати:
- Проведи їм невелику екскурсію, покажи де їдальня, спорт зал і типу того, дай відповідь на кілька питань, а вчителя я попереджу. 
Марго кивнула і Даша провела її до двох хлопців.
- Це Рейчі Пефан - представила Даша першого хлопця.