Розділ четвертий

Маргарет довго не приходила до тями, вона просто не може зрозуміти що сталося.
"Ось тобі й звичайний вівторок у звичайні три ночі"

Дівчинка думала ще довго, поки її погляд не привернув годинник, що лежав на столі, той самий годинник, що дав дідусь. 
Не докінця усвідомивши що вона робить Марго, піднявшись, підійшла до столу і взяла годинник.

Годинник виглядав досить дивно, якесь вставне каміння на місці зірок, якийсь місяць, візерунки, а ще якась квітка, повний комплект.
Розглядаючи годинник, дівчинка зачепила один з каменів-зірок, раптом камінь засвітився червоним, Маргарет натиснула на інші камені, ті ж засвітилися кожен своїм кольором. 
-Що за... - не встигла вимовити дівчина, як місяць на годиннику засвітився яскравим білим світлом. 
Заплющивши очі дівчина відвернулася, біле світло було надто яскравим, як би не привернути увагу сусідів, у неї і так тут чорт знає що відбувається ще сусідів не вистачає.

Коли світло стихло дівчина повернулася і витріщилася на годинник, над інструментом ніби парив маленька копія людини.
Хлопець, а це саме він, був напівпрозорим чоловічком розміром з долоню і дивився на незнайомку очима повної цікавості.

Сам чоловічок був з коротким блідо-червоним волоссям і з червоним, наче виблискуючими, очима, над якими сторчав чубчик. Бліда порцелянова шкіра не мала жодних вад. Одягнений він був дивно: бардова туніка з якимось гербом і коричневі штани з купою кишень. На ногах були чорні черевики. На пальчиках різні прикраси каблучки.

-Ти хто? - Запитав чоловічок у дівки
- Маргарет Вернер... - на автоматі сказала вона - а ти?
-Я Тімсон Ферай Ґіралт - весело сказав походу Тімсон
Дівчина доволі довго дивилася на маленького напів прозорого чоловічка.
- І довго ти на мене дивитися будеш - запитало це диво
- Поки не прийду до тями... - Рита
- А ти кудись ішла? - невинно спитало диво
- Так - Марко відвела погляд - Була історія - прийшовши до тями відповіла Маргарет
Вони ще трохи посилили у тиші де чоловічок роздивлявся дівчину, а та відвівши погляд думала про свою ситуацію-сюр.
- Так - видохнула вона - Давай розбиратися - на це чоловічок активно закивав - Хто ти такий, та з відки взявся? 
- Ну це складно пояснити - задумавшись вимовило диво
- Гаразд, тоді так, ти уявляєш для мене загрозу? - трохи змучено звучав голос дівчини
- Ні, я тут щоб навчати тебе і допомагати - ніби захоплюючись собою, сказало диво. 
-Ага, ну якщо ти не загроза, то якось начхати, я спати - Марго
– Що? - це диво було в шоці
- А що ти хотів? Мені до школи з ранку! - суворо сказала дівчинка
- Чого? Яка школа? У тебе справи серйозніше є! - кричав на Марго диво
- У мене й справді є справи, наприклад виспатися! - зловісно сказала Марго
- Гей! Хоча б дослухай! - Диво ніяк не хотіло відчепитися
-Все я спати, з ранку мені все розкажеш! - суворіше сказала Марго і лягла в ліжко накрившись ковдрою.
- Та послухай ти! - стягував він з неї ковдру
- Ну, чого тобі, хрінь не суразна! - зло крикнула дівчина
- Чого? Це я хрінь?! - обурився Тімсон.
Почувся тяжкий видих дівчини.
- Слухай, у мене зараз можливо буде істерика - вже спокійніше сказала дівчинка
- Чому? - запитав Тімсон, трохи спантеличений швидкою зміною настрою
- Ну... Це довго пояснювати...
- Я не куди не поспішаю
- Що ж..

Одна розказана історія.

- Ого... - тільки й відповів Тімсон
- Отакот - тільки й відповіла Марго й вони сиділи у тиші.

Сиділи хвилин сім, але тут наче сама душа хотіла звільнитися від усього й Марго не витримала:
- Я до тебе прийду-у
Через гори і до-оли,
Тільки ти-и не розпитуй мене,
не хвилю-юй, 
Намалю-юй мені ні-іч, коли
падають зо-орі, 
Намалю-юй, я прошу, намалюй...

Далі на диво саме диво сіло дівчині на коліно й теж почало співати:
- Намалюй мені ніч, що зове-е і
шепоче,
Найпалкі-іші слова-а,
найдивніші слова,
В гамі барв піднеси славу
те-емної но-очі
Що навко-оло зірки розсіва-а...

Далі знову партія Марго:
- Ну а сам ти яки-ий?
Вечір, день, а чи ра-анок?
Що на серці-і - чи промінь, чи
ні-іч,
Намалюй мені ні-іч, коли зорі
багря-яні,
Вируша-ають у путь, щоб
згорі-іть.

А далі забувшись почали разом:
- Намалюй мені ні-іч, коли зорі
багря-яні,
Вируша-ають у путь, щоб
згорі-іть.

На цьому пісенька закінчилася й вони промовчали ще хвилин сім.
А потім наче щось згадавши диво підлетіло блище.
- Так це, я ж допомагати мушу! - уже спокійніше повідомив Тімсон
- Ти про що? - Марго
- Ну, взагалі дивись, той дід був магічником, куди він вирушив я не в курсі, ми з ним давно не розмовляємо... 
-А чого? - Марго
-Ну ... Там така ситуація склалася, взагалі не суть! Так от, я допомагаю власникам цього годинника чарівного, а ти тепер власниця цього годинника, значить я повинен тобі допомагати.. - не встиг диво продовжити як його перебила дівчина
- Ну це зрозуміло, а з чим ти мені мусиш допомогти, не комуналку ж ти за мене платитимеш? - дівчина 
- Яка комуналка? Я тобі допомагатиму з твоєю магією і все, що її стосується! - радісно повідомило диво
- Не зрозуміла, яка магія, її я не маю! - Пояснилася Маргарет 
- Якщо годинник тебе визнав, значить магія є! - пояснив Тімсон 
- Що.... Гаразд припустимо! Тоді що це за магія і як нею користуватись? - змирилася зі своєю участю Марго
- Магія залежить від стихії, їх всього п'ять: вогонь, повітря, земля, вода та блискавка. Користуватися ти ними зможеш після того, як вивчиш основи в академії і ще пару дрібничок. - пояснив Тімсон 
- Яка академія? Я ніде, не в якійсь академії вчитися не збираюся! І що за кілька функцій?! - Заперечила дівчина
- Тобі доведеться - знизив плечами Тім - основи вивчити потрібно обов'язково, щоб сила всередині тебе не розірвала тебе і світ загалом! Там лише чотири роки вчитися... 
- Усього?!? Ні, можна якось швидше чи що! - Марго
- Ну .... Я не впевнений, але якщо ти після першого року навчання здаси випускні тести, то цілком зможеш піти. 
- Але... Як я вивчу все за рік те, що потрібно вивчити за чотири! - панікувала новоспечена магічка
- Ну - Тімсон знизав плечима - чого ти взагалі так реагуєш, повчитися чотири роки і все, це не так вже й складно.
- У навчанні я дуже погана! Я ледве біологію вивчаю, а це єдине, що я вивчаю! - Марго
- Чого? Взагалі не важливо, якщо ти так хочеш я можу тебе підвчити основ, книги дістати можна, а далі все від тебе залежить. - задумалось диво
- Тож якщо все так просто, то сенс у цих чотирьох роках? - трохи зневірилася Марго
- Ну там пів року теорія і пів року практика, думаю вивчити ти зможеш, та й тим більше вчитися там беруть тільки з чотирнадцяти — п'ятнадцяти років. - Тімсон
-А чому з чотирнадцяти — п'ятнадцяти? - Марго
- Залежить від рівня твоєї магії, у деяких він розвивається до чотирнадцяти, у інших до п'ятнадцяти. - Тімсон
- Ну мені тільки тринадцять, а отже, є ще два роки! - Ритка
- А Чому два? Може рік? - Тімсон
- Я себе знаю, якщо взагалі пощастить то через 2, може взагалі не буде магії - Ритка 
- Магія буде, це я тобі обіцяю – впевнено сказав Тімсон
- Ех... Шкода - Засмучено пробурмотіла дівчина
- М? 
- Та так... - відмахнулася Марго - їй би сподобалося - пошепки додала вона й уже радісно подивилася на диво - з тебе непоганий співак
Тім аж розцвів на очах, але їх перервав стукіт у вхідні двері
-Ой-яй .... Тільки б не сусіди ...