Розділ третій

Ідучи повз будинки я не помічала нічого, бо обмірковувала все, що сталося.
"Так я пішла до подруги і потім почула голоси, і пішла за ними і ..... І як я так примудрилася?!? Спочатку навка потім ці прилипали, телепорт і зникнення лісової, недоворон, вендіго і ось я йду шукати цю нечесть... Життя явно намагається мені щось сказати, але або воно так погано пояснює, або я зовсім далека... І щось мені здається, що другий варіант тут підходить більше ... Відмінно, тай добре! "

Я вже пройшла саме село і йду тропою, точніше до її кінця, або хоча б знайти якийсь вхід у ліс.
Впавши в калюжу, я зрозуміла, що скоро я або зламаю носа, або комусь лице.
Вставши вже вся мокра, мені хотілося проклинати весь світ, але я зібралася, треба знайти цю лісову істоту і валити. 
Пройшовши трохи далі, побачила тропу у самий ліс, пішла туди.
- Миро! Ти де? - кликала подругу я - врахуй довго тебе шукати я не збираюся!
З-за кущів виглянув чийсь лобешник і, здається, я знаю чий
- Навка ти? - Підійшовши запитала я
- Звісно я! - сказала Мирослава й вийшла з-за кущів.
- Чудово! Потрібно валити, а то тут ці магічники – сказала я і взяла Миру за руку.

Ззаду я почула хрускіт гілки, обернувшись побачила... Недавно згадану особу, або одну із них, темноволосий!
- Значить ось ви де! – сказав він поставив руки в боки.

Я загородила Миру собою, бо від них можна чекати все, що завгодно, а ця нечесть мені ще потрібна.
- Ти ж розумієш, що ти нічого не зможеш зробити проти досвідченого магіка? - Він
- Я то в курсі, але ж і у вас є закони, правда? - сказала перше що спало на думку.
- Правильно! - Підтакнула Навка - і ваш закон ясно говорить: "Використовувати магію на Звичних карається законом"!
- Звичних? - я
- Це люди, що не мають магічні здібності - пояснила Міра стоячи позаду мене

Я всміхнулася і подивилася на мага, готуючись схопити навку і бігти, бо якось не вірилося що магік піде за законом.
- Чорт! - лаявшись магік просто пішов назад.
Переглянувшись з навікою ми пішли за ним.
Йшли ми не довго, мабуть, його вже задовбала ця ситуація:
- Чого ви за мною йдете?! - роздратовано закричав хлопець.
- Так ми не знаємо навіть, де знаходимося! А ви магічники! Ну телепортуєте, волосся не відпаде. - я
Навка тихо посміялася, дивлячись на обличчя мага.
– До речі! Ім'я своє назви, бо якось незручно тебе магом весь час кликати. - Усміхалася я
- Тц, Євро - буркнув, як не дивно Євро
- Євро? Типу валюта? Що за ім'я таке? - я
- Нормальне ім'я! Краще своє назви і взагалі з якого це дива за нами стежила! - хлопець 
- Моє ім'я я не розповідаю всім, а стежила я за вами випадково. Звідки ж я знала, що ви з люка вийдете! - я

Він зупинився
- Як це? Ти там була? - Євро
- Ну так. Я спокійно стояла нікого не чіпала, а тут бац! Світло з люка! Ну я і простежила з цікавості – я
- Дивно... - Євро
- Чому? - Миро
- Тому що ми перед тим як виходити назовні, магією досліджуємо місцевість і тебе там ми не виявили - пояснив магік

Ми мовчки обмірковували все, що сталося, як так? Може він і набрехав, але в їхньому "дослідженні" є логіка. 
- Хочеш сказати, що на Марго магічні нитки не діють? - Запитала Мирослава, тим самим видавши моє ім'я
-  Так ось як тебе звати - посміхнувся Євро
- Ну ім'я, то крутіше ніж у тебе, 37,8832 - задерши голову сказала я
- Та нормальне ім'я! - Євро

Далі ми спокійно йшли за хлопаком.
Незабаром його гукнули і, обернувшись, побачили ще трьох магічників.
- Таки знайшов загубишок? - з усмішкою спитав вогненний
- Так, довелося силоміць тягти їх сюди, - гордо сказав Євро
Вигнувши брову я дивилася на навку, а та на мене і похитавши головою ми зрозуміли, що краще нам з ними більше не бачитися.

- Гаразд, давайте ви нас додому телепортуєте і ми розійдемося як у морі човники, один потоне, інший піде покорювати хвилі - Висловилася посміхаючись я
- З чого це раптом? - Рен
- З підлоги – відповіла я
- Так не піде - вогняний
-А Як піде? - я
- Так – відповів мені голос за спиною і я відключилася

Прокинулася я уже в ліжку. Що? Не зрозуміла... Подивившись у телефоні календар, я ,все-таки, зрозуміла, що нічого не зрозуміла. 
Понеділок 6:57, а значить це все була правда і хто мене вирубав я більш-менш розуміла, типу голос, ало.
Але я не розуміла що трапилося з нечестю і від цього було тривожно.

Остаточно прокинувшись, я спустилася на кухню, дід готував мені бутербродики. 
- Вже встала? Раніше ти ніколи сама не вставала, мені завжди доводилося тебе будити, видно, десь затонув човен?- пожартував дідусь 
- Ха, і тобі доброго ранку діда - посміхнувшись сказала я
- Їж і йди до школи, я повернуся після трьох, не рознеси будинок! - і дідусь пішов, куди правда я не знаю, він не каже, але то не моя справа.
Поївши, я взяла рюкзак і пішла в той парк, бо подругу треба знайти.

Трохи раніше у магічників.

Тп-шнув нашу героїню додому в ліжко, вони почали розбиратися з навкою, але та, певно з переляку, своєю "природою" змогла вирватися і втекти.
- Тепер шукати її треба! - Рен
- Нічого, вам корисно - відповів Професор - отже ви зараз йдете за вендіго, а ви за навкою, в академії зустрінемося - дав пояснення професор.
- А ви? - Запитав Карчел
- Іду шукати інформацію про нашу таємничу подругу – відповів професор 
- А вам воно навіщо? - Флої 
- Як це? На неї не діють магічні нитки, вона змогла потоваришувати з нечестю, цього цілком достатньо щоб нею зацікавились люди з академії - відповів професор
Зібравшись, всі розійшлися і пішли виконувати свої завдання.

Уже пізніше.

І так професор шукає інформацію про Марго, перерив книг двадцять, а так нічого й не знайшов.
Бух
Впала книга, підійшовши на обкладинці він побачив напис

"Рід Вернер"

Ну і подумав, що то доля, хоча сам професор так не думав, прогорнувши пару сторінок він таки знайшов нашу героїню: