Розділ другий

POV Маргарет

Коли я зробила необдуману дію, а саме якась молитва, все навколо потемніло і я провалилася в темряву.
Нічого не пам'ятаю, вірніше пам'ятаю, як Миро щось запитала, але що?

Прийшовши до тями я не відразу розплющила очі, я лежала на чомусь твердому, на кшталт .... дошки?
Із заплющеними очима я лежала ще хвилину, бо мені стало страшно, але валятися на підлозі мені не хотілося.

Швидко піднявшись я вирішила дослідити місцевість, як не крути, але я поняття не маю де я, може взагалі у Мексиці?

Озирнувшись я зрозуміла, що лежу в розваленому будинку.
Пройшовши кілька кімнат я побачила на підлозі і на стінах сліди крові, тут у мене виникло почуття, що краще мені піти з цього будинку нахрін, передчуття мене іноді підводило, на контрольних або в інтернеті — так, але коли була небезпека відчуття ніколи не підводило.

Розвернувшись я хотіла піти, але почула дивний звук, мені знову стало страшно, але тікати я не збираюся, хоча напевно варто було б, але не цього разу, одже будинок був старим та дерев'яним, і деякі дошки валялися на підлозі, взявши одну з тих, де було більше цвяхів, я обернулася, нікого...
Для мене це було дивним, щось звучало, але цього щось я не бачу або просто не помічаю, не знаю чи плакати, чи сміятися.

Побачивши розбите вікно, я зрозуміла що краще вийти таким чином, остаточно вибивши скло я вистрибнула на вулицю і знову цей звук, озирнувшись на будинок я знову нічого не побачила, але раптом поряд зі мною щось ніби пробігло чи пролетіло, схопивши палицю міцніше я йшла ближче до центру цього покинутого села, і напевно краще б я залишилася в тому будинку, ніж йшла сюди.

Блукаючи по порожніх вулицях я помічала тільки птахів, та й кілька разів там песик пробіг. Не зважаючи на це, я йшла далі і все більше переконувалася в тому, що тут немає жодної живої людини.
Ішла я ще хвилин десять і несподівано для себе на одному зі старих дерев побачила ... ворона? Точніше, це було схоже на ворона: не було ні пір'я, ні тіла, просто скелет, навіть очей не було! Тоді звідки асоціація саме з вороном?

Він явно теж був здивований моєю появою.
- З якого часу сюди почали приїжджати люди? - здивованим голосом спитав ворон. Власне у ворона непоганий такий тембр, я зацінила.
- Офігіти...Ворон говоре... - здивувалася вже я
- Ворон? Невже ти — тупа людина вирішила порівняти мене з цим жалюгідним птахом - із омерзіням відповів...птах.
- Я не порівнювала, вірніше сказати я поняття не маю, що ви таке, тому подумала що ви ворон - пояснила я.
Лише хмикнув ворон, або щоби це не було, змахнув своїми крилами-кістками і полетів.
- Хріна собі - я

Коли я перестала милуватися порожньою гілкою, вирішила йти далі.
Поруч із черговим будинком я побачила двох хлопців з тієї зграї магів і здається вони мене помітили.

Вони стали підходити до мене, я звичайно почала відступати і взагалі вже зібралася тікати, як мене схопили за плечі.
- Стій - сказав спокійно один з магів
- Та що вам треба?! - Зло прокричала я
- По-перше, де ти дізналася ту молитву? По-друге, як ти змогла телепортуватися? І по-третє, чому ти не боїшся тієї нечесті? - Запитав Рен.
- Я не знаю, я навіть не знаю як змогла телепортуватися, я просто ... прочитала слова що знайшла в інтернеті - вигадала я перше що прийшло у голову - і нарешті я не боюся тому що не бачу в ній ворога або загрозу для свого життя - про голос у голові я вирішила промовчати бо мене можуть уже здавати в психлікарню, а тут ще й голос у голові. 
- Що означає не бачиш загрозу? Це ж нечесть! - прокричав здивовано Рен, що стояв позаду, чи як там його
- Ну Вона що мене вбила? Вона мене покалічила? Ні, значить все добре! Вона навіть налаштована не була! - Сказала я
- Вона будь-якої іншої миті...
- Так! Ви мене впіймали тільки для цього? Мені треба ще подругу знайти! - перервала я цих
- Вона що втікла? - сказав, доволі непоганий, той самий мужчинка за 40.
- Не впевнена, там де я прокинулася були сліди крові, дивні звуки...
- Дивні звуки? - Запитав Темноволосий пацан
- Та й коли я оберталася, то нічого або нікого не було - пояснила я
- Може це..? - Рен
- Швидше за все.. - відповів темноволосий
- Що швидше за все? - Запитала я

Раптом ззаду я знову почула дивний звук, а потім пролунав рик, повернувшись я побачила високу істоту, з безгубим ротом, гострими зубами, худорлявістю, що видно кістки і вся паща в крові. 
- Ой бляха.. - я обомліла
- Потрібен захист і терміново! - Рен
- Єдине що він боїться це вогонь, а ми не вогняні маги!
Я не помітно почала відступати.
Раптом воно подивилося на мене і заревів побіг у мій бік.
- Господи, згинь! - верещала і тікала я

Я помітила, що він пересувається набагато повільніше, що здивувало мене.
Раптом довкола мене у вигляді кола з'явився вогонь
- Не зрозумів .... - я, а з-за дерев почав виходити хлопчина - Зрозумів.
Близько ця істота до вогню не підійшла і... Зникло? А може пішло... 
- Ось чому треба боятися нечість - сказав вийшовший хлопець.
-А що це було? - Запитала я дивлячись на те місце де була .... істота
- Вендіго - старший з них
-А .... Вендіго? - не зрозуміла я
- Нечесть - відповів вогненний чувак.
- Ну так відразу стало зрозуміліше – із сарказмом відповіла йому я
Я все ще їм не довіряла, та й не планувала взагалі.

-Так, а де навка? - Запитала я дивлячись на цих довбанутих
-Ми поки що її не знайшли - сказав... пацан, боже скільки їх тут?
-Зрозуміло, значить адьос! Сподіваюся ніколи не побачимось! - Розвернувшись і піднявши руку сказала я.
- Сподівайся - почула я слово сказане пошепки.

Тим часом магічники

- І що це було? - Рен
- Вона взагалі нормальна? Вона побачила Вендіго і в неї така реакція?! Та у Флої реакція була більш адекватна! - став біситься Євро
- Хм... Треба дізнатися хто це дівча - не чувши своїх студентів промовив професор
- Навіщо? - Флої
- Не думаю що вона така проста як здається, щось тут явно не так - задумливо промовив професор 
- Безперечно і це "щось не так" ця панночка! - почав істерику Євро
-Заспокойся вже! - нерви здають уже у Карчела