Розділ перший

Осіннього вечора коли тільки з'явилася перша зірка, нічим не примітна дівчинка, що вийшла з під'їзду, попрямувала до будинку своєї покійної подруги Сари.

Йшла вона повільно, дивлячись собі під ноги, наступаючи на листя, що тільки-но впало.
 

Через деякий час підійшовши до руїн, які лише рік тому були домом, дівчинка подивилася на те, що залишилося від будинку її подруги і тихо заплакала. Плачучи вона згадувала всі радісні і не дуже спогади.

Втратити ще одну близьку людину для неї було ударом у спину від долі. Ах, скільки разів дівчинка проклинала долю, вона була готова на все аби це припинилося, але на жаль, її молитви не були почутті.
 

Стоячи навпроти руїн вона помітила якусь дивність, не так далеко з-під люка було видно яскраве світло, підійшовши ближче, вона почула голоси.
- Значить у нас ще одне завдання? - Прозвучав перший чоловічий голос, доволі грубий проте схожий на підлітка.
- Так, цього разу навки- пролунав другий голос, більш дитячий
- Невже знову той парк біля лісу? - перший
- А що ти хотів, парк то незаконно збудовано, от нежить і злиться що на її територію полізли - промовив з іронією другий голос
 

Тут люк почав відкриватись і Марго швидко побігла звіди сховавшись за парканом одного з будинків і швидко перевівши подих, почала спостерігати.

Двоє темних постатей вилізли з люка, і попрямували, судячи з розмови, до парку.
 

Марго швидко зрозумівши, що ті двоє пішли вийшла з укриття.
"Це що було? Серіал знімають? Ну тоді були б камери та інша фігня, може божевільні? Але навки? Десь я вже про них чула"- Багато питань кружляли у голові дівчини.

" Може, простежити за ними? Все-таки якщо це просто психи, я отримаю нагороду, а якщо внатурі якісь чарівні істоти — пригоду, як у книжках!" Швидко подумавши над тим, що робити далі: стежити за ними або піти додому дівчисько обрало перше із запропонованого їй же варіантів.

Зрозумівши що вона може проґавити цих людей з виду вона швидко побігла за ними, зрідка прислухаючись до тиші, чула як шарудить листя під ногами її "жертв"
Незабаром Марго побачила, як до цих людей підійшли ще двоє тіней.
- Ну скільки можна на вас чекати! - Суворим і грубим голосом промовив один з тих хто був у каналізації
- Рен, заткнися! - прикрикнули всі у відповідь
-Та заціптеся! - почувся уже реальний бас мужчинки за 40.
-Професор? Що ви тут робите? - Запитав уже другий голос з люка.
- Те ж що і ти - він пройшов поглядом зібравшихся - потрібно якнайшвидше вирішити цю проблему, а інакше люди щось запідозрять.
- Невже все настільки погано?- Запитав хлопчина, що вийшов з тіні. Голос був тихий але бадьорий, може новенький у їх компанії.
- Так - спокійно відповів він, а вздрогнула я
- Ми зрозуміли. - без інтузіазма відровів Рен
 

" Хм...ситуація сюр, це й справді схоже на якийсь серіал. Так, час додому..мабуть через те, що відбувається я почала плутати реальність із казками..."
 

Розвернувшись Марго вже хотіла піти, як перед собою вона побачила, дівчину її зростом з довгим, світлим уквітчаним волоссям, у тонкій білій сорочці та з зеленими, трохи карими, очима.
- Еэээ привіт, типу... - витріщилася наша героїня на особу.
 

Зеленоока істота лише мертвим поглядом дивилася на неї.
 

-Слухай ... ти ж навка?-Здивовано запитала Марго
Та лише кивнула погоджуючись.
- Я десь чула що якщо віддати гребінь, то навка розчеше волосся і пірне в річку, не торкнувшись мандрівника - Марго
Та знову кивнула.
-Послухай ... гребеня у мене немає - похитала головою Марго - але я можу тобі його купити! - Усміхнувшись сказала головна героїня, думавши що проканає
 

Промовчали вони десь секунд 15.
 

- Ти ж розумієш що це не має сенсу? - запитала її мавка дивлячись як не на дуже розумну істоту.

- Ну - дівчина потерла потилицю - я думала проканає може.
- Слухай... - навка хотіла задати якесь питання, але Марго не дала їй договорити затнувши її рота руками.
- Що це там за звуки? - Ідучи у бік нашої героїні, сказав один з тіней.
 

Дівчата застигли.
"Дідько! Це ж магічники! Ховатись треба, бо вони не просто тебе залоскосуть, вони тебе і вбити можуть, хоча й лоскочуть до смерті..."
 

Поки дівчинка кумекала магічники вже встигли підійти і подивитися що тут діється
- Це ще хто? - Професор
- Ну це навка, а ось та.. - Не встиг закінчити свою думку хлопчина, як Марго схопила за руку навку і втекла.
- Стояти! - Професор
- Валимо! Знаєш місце де нас не знайдуть ці? - Бігши звернулася дівчина до навки
- Так, тут печера поряд - промовила навка
- Веди! - наказала Марго
 

Навка побігла вперед тримаючи дівчинку за руку, та ж не дивлячись під ноги, спіткнулася об камінь.
-Твою! - не втрималася від лайки дівчина
-Ха! Попалася! - наближаючись до дівчини сказав біловолосий хлопчина.
- Та йди ти! - крикнула Марго й з переляку кинула перше що трапилося під руку — камінь.
Схаменувши що так можна відпитися дівка почала, само собою, відбиватися.
 

Дівчинка так старанно намагалася зачепити хлопця, що не побачила ще одного ззаду.
Той міцно схопив її за плечі, що та аж гикнула.
Розвернувши дівчину хлопець спитав:
 

-Хто ти і як пов'язана з нечестю? - почувся голос Рена, то он він який.
-Слухайте, я б побалакала, але в мене справи - сказала полонена й швидко вдаривши хлопця по "важливому" місцю втекла геть.
Бігши вона думала де та чортова навка і незабаром натрапила, а точніше збила з ніг цю істоту.
 

-О! Ось де ти! - Потираючи свій лобешник сказала дівчинка - пішли - та взяла навку за руку і вони пішли до печери.
 

Шли вони тихо хвилини дві, а після навка, мабуть відійшовши від зухвалості Марго вирішила запитати:
-Слухай.....а чому ти не втекла, коли була можливість?-з цікавістю запитала Навка
- Ну - дівчина задумалась - в цілому планів у мене не було
- Просто не було планів? - Поцікавилася Навка
- Та і в цілому було якось нудьговато, треба ж чимось займатися? - запитала Марго у навки
- Ха! - подруга засміялась - І справді!
Почувши сміх Марго теж почала сміятися