План

Машина звернула з центрального проспекту в менш людний район. Ранкове світло ковзало по лобовому склу.
Мілена мовчала кілька хвилин, а потім:
— Ти ж не просто випадково опинився в готелі.
Алекс коротко усміхнувся.
— Ні.
— То який у тебе був план?
Він не відповів одразу. Перемкнув передачу. Проїхав ще квартал.
— Сьогодні я мав закінчити одну історію.
— Яку?
— Вивести Блейка на чисту воду.
Вона напружилась.
— Як?
— У нього є люди, які працюють на нього з примусу. Не всі йому віддані.
— І?
— Одна з них мала передати мені матеріал.
— Який матеріал?
— Достатній, щоб зруйнувати його репутацію й контракти за один день.
Мілена повільно перевела на нього погляд.
— Компромат.
— Так.
— І ця людина не прийшла.
— Не прийшла.
Тиша.
Місто за вікном уже не блищало святковістю. Воно стало звичайним — робочим, буденним. Наче й не планувалося ніяке гучне вінчання.
— Тато… — тихо сказала вона.
Алекс кивнув.
— Твій батько давно розумів, ким насправді став Блейк.
— Ви співпрацювали?
— Так.
— І ти планував захистити нас ще до того, як я втекла?
— Так.
Вона вдихнула повітря.
— Але втеча зі мною в план не входила.
— Ні.
— Ти не збирався мене забирати?
— Я збирався дати тобі вибір. Після того, як усе стане публічним.
— А зараз?
Він на секунду подивився на неї.
— Зараз усе складніше.
— Бо компромат зник.
— Бо людина, яка мала його передати, або злякалася… або її зупинили.
Це прозвучало холодно.
— Ти думаєш, Блейк щось запідозрив?
— Я думаю, що він не такий безпечний, як здається.
Мілена відчула, як у грудях стискається.
— Тобто ми тепер без доказів.
— Тимчасово.
— І ти імпровізуєш?
— Так.
— Ти ж не любиш імпровізувати.
Він ледь усміхнувся.
— Ненавиджу.
Вона кілька секунд мовчала.
— А якщо ту людину… — вона не договорила.
— Я вже перевіряю, — спокійно відповів він. — Якщо її затримали, я дізнаюся. Якщо вона зрадила — теж.
Мілена вперше відчула не лише захист.
Вона відчула масштаб конфлікту.
— Тобто я зірвала тобі ідеальну операцію, — сказала вона тихо.
— Ні.
— Але…
— Ти прискорила її.
Він звернув на приватну дорогу за високою огорожею.
— І тепер це вже не шахи, — додав він.
— А що?
— Відкрита партія.