Турнір Тіней

Після ночі, коли тіні прошепотіли правду про прокляття Річарда, Селена не могла заснути. Слова тіней не давали спокою: «Щоб звільнити його, ти маєш пройти стежкою поміж світами. Лише там, де світло торкається темряви, зникають кайдани прокляття…»

На світанку, коли перші промені прорізали сивий туман, у замку задзвонили давні дзвони. Це був знак — заклик до Турніру Тіней. Подія, що відбувається раз на століття. Її мета — знайти тих, хто здатен ступити за межу життя і смерті, щоб відновити рівновагу світів. Лише обрані могли взяти участь.

Селена й Віолетта не одразу усвідомили, що цей турнір — і є їхній шанс. За легендою, переможець отримував доступ до Храму Міжсвіття, де колись було укладене прокляття Річарда, але шлях до храму відкривався лише тим, хто довів свою силу, мудрість і чистоту серця.

У великій залі, де колись проходили королівські бали, тепер зібралися найкращі маги, воїни й зіллєзнавці королівства. Серед них — суворі майстри стародавніх мистецтв, тіні попередніх чемпіонів, навіть примари, що прийшли подивитися на нових сміливців.

Магістр Орлен, сивий, з очима кольору попелу, звернувся до всіх:
— Турнір не просто перевірка сили. Це випробування духу. Кожен, хто стане на шлях тіней, мусить бути готовим зустріти своє справжнє "я". І якщо воно виявиться слабким — дорога закриється назавжди.

Селена відчула, як у грудях стискається серце. Вона не знала, чи вистачить їй сил пройти через це, але погляд Віолетти — впевнений, незламний — став її опорою.

Підготовка до турніру розпочалася негайно.
Їх навчали зіллєзнавці — як розрізняти отрути й створювати еліксири, що захищають душу. Старі маги вчили керувати енергією стихій, щоб не втратити себе в переплетінні світів, а воїни — як тримати меч не для вбивства, а для захисту світла.

Кожного вечора вони поверталися в свої покої виснажені, але в очах уже жевріло щось нове — рішучість. Між Селеною і Віолетою почала народжуватися довіра, хоч колись вони були суперницями. Обидві зрозуміли: лише разом вони зможуть подолати те, що чекає за межею.

І коли настав день першого випробування, все королівство завмерло.
На арені, вкритій символами захисту, стояли двадцять учасників. Вітер гойдав чорні прапори, а на небі з’явився блідий серп Місяця — знак, що межа між світами відкривається.

Селена вдихнула на повні груди. Вона знала — звільнити Річарда означає пройти крізь страх, біль і смерть.
Але вона також знала інше: саме зараз її душа, в чужому тілі, має шанс дізнатися, ким вона є насправді.

— Готова? — тихо спитала Віолетта, стискаючи руків’я меча.
— Тепер — так, — відповіла Селена. — Бо цього разу я не сама.

І в ту мить загуркотіла брама, розкриваючи шлях до першого кола Турніру Тіней — випробування, що відокремлює живих від тих, хто вже належить пітьмі.