частина 4. Втеча

Дні на острові злилися в одне ціле.  Алекс і Тіна гуляли узбережжям, разом зустрічали світанки, милувалися неймовірними заходами сонця, сміялися під зорями, купалися посеред нічних хвиль.

   З кожним днем вони звикали один до одного все більше й більше. Алекс вже не поспішав, він чекав.  Одного разу,  милуючись зоряним небом на березі океану, він ніжно обійняв її і прошепотів на вушко: «Залишся сьогодні зі мною».

   І Тіна залишилася в його номері. Ця ніч була особливою для обох. Особливо для Алекса- без болю в серці, без спогадів про минуле. Тієї ночі він відчував лише теплі руки Тіни і шепіт океану за вікном…

   Вранці він прокинувся щасливим. За вікном яскраві промені сонця вже торкалися бірюзових хвиль океану. Він простягнув руку до сусідньої подушки, сподіваючись обійняти Тіну,  але враз здригнувся від несподіванки – подушка виявилася порожньою, дівчини поряд не було.

-Тіна?- обережно покликав він, але у відповідь була лише тиша.

   Алекс швидко схопився і пройшов босоніж на терасу, сподіваючись, що кохана можливо вже приготувала каву і чекає на нього там або ніжиться на пляжі. Дівчини на терасі не було.

   Спустившись дерев’яними сходами, він швидко побіг на берег, сподіваючись побачити Тіну там, але узбережжя було порожнім і жодних свіжих  слідів на піску не було.

   Рвучко розвернувшись, Алекс попрямував до її будиночка.

-Тіно! Тіно, ти тут?- тремтячим голосом вигукнув він, намагаючись відчинити двері.- Що сталося? Чому ти пішла?

    Але двері в її номер виявилися зачиненими. Декілька хвилин він намагався достукатися до неї, а потім раптом зрозумів, що її в будиночку немає, відчув це якимось внутрішнім шостим чуттям.

   Серце в грудях шалено калатало, в душі почала зростати паніка. Повернувшись до свого номера, він розгубленим поглядом ковзнув по журнальному столику з полірованою дерев’яною стільницею, який стояв біля вікна і помітив аркуш паперу, акуратно складений навпіл.

   Тремтячими руками він розгорнув аркуш, на якому рівним красивим почерком було написано «Пробач, але я не можу залишитися. Дякую тобі за прекрасні миті, які ти подарував мені».

   Він перечитав записку тричі, відчуваючи в грудях знайомий біль, який зненацька з’явився, і ставав все сильнішим. Океан за вікном шумів так само, як вчора, але тепер цей звук різав душу і серце. Він відчув як всередині знову щось обірвалося, але в той же час з’явилося бажання з’ясувати чому вона так вчинила з ним і чому втекла.

   Схопивши телефон, який всі ці дні лежав як непотрібна річ на столику, він хотів їй зателефонувати, але раптом згадав, що не знає її номера телефону. Тут, на райському острівці взагалі не було потреби в подібних гаджетах, тим паче, що мобільного зв’язку тут взагалі не було і телефонувати можна тільки з номера або з ресепшена.

  Швидкою ходою Алекс поспішив до головної будівлі готелю, де знаходилася адміністрація. Через декілька хвилин він вже стояв перед стійкою ресепшену, нервово стукаючи пальцями по краю дерев’яного столу. Він зрозумів, що дівчина і справді виявилася загадковою і залишила йому лише своє ім’я, більше ніяких даних про неї він не знав.

 Працівниця готелю повільно перегортала журнал реєстрації.

-Вибачте, скажіть будь ласка, Тіна…дівчина із сусіднього будиночка…Ви бачили її сьогодні?- запитав він схвильованим голосом.

-Так, пане, бачила. Вона вилетіла до Мае найпершим ранковим рейсом…Скасувала відпочинок, пояснивши що їй терміново потрібно повернутися додому.

-Я зрозумів…Мені потрібні її дані та адреса.

-Вибачте, пане, але це конфіденційна інформація, ми не маємо права її розголошувати стороннім особам.

   Алекс благально поглянув адміністраторці в очі.

-Будь ласка, я вас дуже прошу, від цієї інформації залежить моє життя…

-У вас щось трапилося?

-Так, трапилося, ця дівчина, Тіна, дещо вкрала у мене…

-Вкрала?!!- вигукнула дівчина, дивлячись на нього округленими  від подиву та обурення очима.

-Так…

-Ви можете сказати що саме вона вкрала у вас?

-Серце,- тихо промовив він, довірливо нахилившись до адміністраторки.- Ця дівчина вкрала моє серце і мій спокій…Мені терміново потрібно її знайти.

   Алекс вмів переконувати і через декілька хвилин заповітний клаптик паперу з адресою Тіни та її даними був у нього в руках. Він поглянув вдалечінь, вдивляючись у лінію горизонту. Океан перед ним залишався спокійним, але тепер поміж його хвиль ховалася таємниця, яку він повинен дізнатися. Тепер він точно знав, що його історія з Тіною не може  ось так закінчитися…

Його відпустка закінчувалася і через два дні він теж повернеться додому і обов’язково знайде ту загадкову дівчину, яка пробудила в ньому океан…