РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ: ЗНОВУ АКАДЕМІЯ

На порозі Академії Томаса зустріли вчителі. Здивований, він помітив, що майже всі обличчя були новими. Том очікував побачити старих відьом і чаклунів, які самі вже давно забули магію.

Що ж, гарний початок, академіє— подумав він, стримуючи усмішку.

Вчителі вишукалися в лінію перед воротами, чекаючи на прибуття Принца. Томас не виявив здивування і поводився занадто по-королівськи. Можливо, саме через це ніхто раніше не розмовляв з ним в академії. Вони всі привітливо усміхалися йому, що було дивно невже мене почали поважати?

Попереду стояла невисока жінка — напевно директорка Академії, їй на вигляд було близько 40-45 років, з чорним волоссям до плечей і карими очима. Вона була одягнена у білу сорочку, поверх якої була жилетка з емблемою Академії, і білі штани, ідеально підібрані. Форма в академії завжди вражала Тома, і зараз вона, очевидно, була ще більш вдосконалена.

Підійшовши до директорки, вони потиснули один одному руки.

— Добрий день, місіс...

— Сміт. Я Ребекка Сміт, рада знайомству, Принце. — Місіс Сміт лагідно усміхнулась Тому. — Для мене честь бути директоркою саме тоді, коли ви вирішили ще раз пройти навчання в нашій Академії — привітливо продовжувала місіс Сміт. — Дозвольте представити вашіх викладачів на цей період навчання:

• чари – професор Алістер Грін,
• Зілляваріння – професорка Маргарет Блеквуд,
• Магічні істоти – професор Фінн Монтгомері,
• Історія магії – професор Едгар Хоторн,
• Рунологія – професор Руфус Сторм,
• астрономія – професорка Астрід Старгейзер,
• Магічна ботаніка – професорка Ліліан Грінвуд,
• Ментальна магія – професор Саймон Майнд,
• Магічна етика – професор Генрі Джастіс.

Том ввічливо зі всіма привітався, проходячи до дверей Академії. Це була велика біла споруда з красивими вікнами та власною архітектурою. Підійшовши до дверей, директорка промовила:

— Нехай наша Академія стане для вас домом, Томасе. — Вона ще раз посміхнулась і продовжила: — Далі вас проведе Алістер Грін, ваш декант групи.

— Дякую, місіс Сміт. — Том максимально природньо усміхнувся у відповідь.

— Вітаю. На найближчий час я буду вашим деканом та викладачем магії та чарів— проказав Алістер—  Але зараз не про це, я проведу вас до вашого крила, де будуть ваші кімнати та вітальня — легко сказав професор.

— Дякую, професоре. — З входу до правого крила вони йшли майже мовчки. Лише Томас зауважив, що тут багато чого змінилося, і Алістер радо відповідав на його питання.

— Отже, ось праве крило. Запам'ятав, як йти з центру?

— Так, не дуже складно.

— Отже, твоя кімната 314. Ми трохи оновились, ось ключ.

— Дякую. — Том радісно відповів.

— О, і валізи вже в номері, до речі все розташовано так, що майже кожен студент має власну кімнату, тому ти будеш сам. — пояснив професор. — побачимось завтра на першому уроці. —Попрощавшись з містером Гріном, Том попрямував до кімнати, дорогою вітаючись зі студентами.

Дивно, що вони були ввічливі

знайшовши свою кімнату, Том здивувався, побачивши, наскільки красива і простора вона була. Світлі стіни, чудове ліжко, напроти якого стояла шафа, біля вікна — письмовий стіл і ноутбук, який видавала Академія. У шафі він помітив ту саму чудову форму Академії, що так вражала його раніше. Біля дверей стояли його валізи, готові до розпакування. Глибоко вдихнувши, Том роздивлялвся свою нову кімнату. Через пару хвилин споглядання віришив все ж таки розібрати валізи та прикрасити кімнату своїми речами.

Розпаковуючи свої речі, Том старанно розкладав їх по місцях, намагаючись створити атмосферу, що відповідала б його власному стилю. На полицях він розташував свої улюблені книги та кілька особистих дрібниць, що нагадували про рідний дім.

Закінчивши з валізами, Том сів за письмовий стіл та  увімкнув ноутбук. Академія надала йому доступ до навчальних матеріалів, тому  він вирішив ознайомитися з розкладом занять. Занурившись у вивчення нових предметів, Том відчув невеликий сплеск хвилювання — це було щось нове і захоплююче, можливість почати все з чистого аркуша.

Трохи розглянувши розклад, він вийшов з кімнати і вирішив прогулятися коридорами Академії. Високі стіни, прикрашені картинами, створювали атмосферу давнини та мудрості. Том відчував, що кожен куточок цього місця зберігає в собі таємниці минулого. Тим не менш все було сучасне й нове.

Проходячи повз навчальні зали, Том зустрів декількох студентів. Деякі з них привітали його, інші просто кидали зацікавлені погляди. Він зрозумів, що багато з них ще не знають, хто він, і це давало йому певну свободу.

Проходячи трохи далі, Томас побачив, що Академія складалась з трьох основних зон. Ліва зона включала в себе вхід і трохи ліворуч ідальню. Права зона простягалась вздовж коридору до крила з кімнатами студентів і вітальнями. Центральна зона була видна зі входу, просто пройшовши прямо, та містила різні аудиторії і навчальні зали.

Повернувшись до своєї кімнати, Том відчув себе трохи краще, але все ж віршив відпочити перед завтрашнім початком навчального року.