РОЗДІЛ ДРУГИЙ: ПОВЕРНЕННЯ

Вийшовши з кабінету матері, Том попрямував до своєї кімнати, обдумуючи все сказане. Думка про повернення до Академії різала душу, всі ті згадки про навчання підштовхували на тверде "ні". Але люди ж справді змінилися, так? 232 роки — це ж два покоління людей, врешті-решт.

Занурений у свої думки, Том нарешті дістався до своєї кімнати. Вона була просторою, зі світлими стінами, високою стелею, великим ліжком і вікнами, що відкривали вид на прекрасне маленьке королівство Езервейл. Сад, що розташовувався на задньому дворі палацу, простягався під вікнами. За межами палацу тяглися живі вулиці, де красиві будинки заливалися світлом.

Том сів на край ліжка і взяв у руки брошуру з назвою "Академія Верховних Чарівників". Відкривши її, він переглянув швидкий огляд, а потім відкинув її кудись в бік  —Нічого цікавого.

Оглянувши свою кімнату, Том підійшов до дзеркала. Незважаючи на свої 249 років, за допомогою магії він завжди намагався виглядати молодим — як щойно випущений студент. Він середньої статури, з привабливим обличчям, вкритим світлим волоссям, яке майже доходить до очей. Його зелені очі сяяли в дзеркалі, додаючи особливого шарму його образу. А шкіра має блідий відтінок, типовий для королівської родини. Том надавав перевагу класичному стилю в одязі: як і зараз, біла сорочка та чорні штани підкреслювали його стриманість і витонченість.

Том подивився на своє відображення, і хвиля думок знову накрила його. Академія — місце, де він колись відчував себе чужим, тепер знову стало частиною його майбутнього. Він згадував своїх однокурсників, викладачів, і навіть того, хто його зрадив. Ці спогади все ще боліли, але він розумів, що треба рухатися далі.

Чи зможе він тепер знайти там своє місце? Чи змінилися люди, як сказала мати? Чи знайде він нових друзів і союзників? Том знав, що відповіді на ці питання можна знайти лише одним шляхом — повернутися до Академії і спробувати знову.

Він зітхнув і відвернувся від дзеркала. Попереду було багато роботи і підготовки, але рішення було прийнято. Том повернеться до Академії Верховних чарівників, щоб почати новий розділ свого життя.

Пройшовши до свого письмового столу, Том відкрив шухляду і дістав з неї кілька документів та листів, що стосувалися його навчання. Серед них була стара фотографія, зроблена ще в часи, коли він вперше ступив на поріг Академії. На ній він виглядав молодшим, навіть наївним, і поруч стояв минулий сенешаль з впевненим і гордим виглядом.

— Часи змінюються, — тихо промовив Том, дивлячись на зображення. — І люди також.

Згадка про сенешаля була болючою, але тепер він відчував, що може подолати ці спогади. Він підняв голову і повернувся до підготовки. Зібравши всі необхідні речі, Том був готовий до нових випробувань.

Рішучість повернулася, і він знав, що цей новий початок стане для нього шансом. Академія чекала на нього, і Том був готовий до всього, що вона могла запропонувати.