Десь у підземеллі

Темрява. Куди не подивись, скрізь непроглядно темрява. Настільки густа та липка, що вже й не розумієш: чи тут справді так темно, чи твої очі нічого не бачать?

- Luimar[1]. - Почувся владний голос у темряві, і тієї ж миті підземелля освітлилося Вольстрімськими ліхтарями, в яких не горить вогонь.

По-серед підземної печери стоїть стіл, за яким сидить високий чоловік із світлокаштановим волоссям та чорними очима. Перевертень.

Біля однієї зі стін підземелля стоїть клітка, у якій, троє перевертнів у своїх вовчих сутностях, гризуться за якийсь шматок скривавленого м'яса.

- Кілдгар, чому ти сидиш у темряві? - Промовив високий чоловік із довгим чорним волоссям.

- Вовк своїм носом бачить значно далі, ніж очима, Ніагаре, ти сам мене цього навчив...

Вовки у клітці затіяли справжню бійку, за шматок м'яса. Ніагар підійшов до столу, сів на вільний стілець і, нервово, вигукнув:

- Atuoras, at stait![2]

Гнівний окрик чорноволосого чоловіка подіяв на вовків у клітці, вони перестали гризтися, проте, один з них підійшов до ґратів, просунув крізь них морду, і промовив:

- Mei arr eit'tas bload. At taik bload ami![3]

- Teimass. Teim at shatar eind at a'guor![4]

Вовк у клітці прогарчав щось незрозуміле, але під пильним поглядом Ніагара смиренно ліг на підлогу клітки. Решта вовків зробили те ж саме.

Кілдгар невдоволено поглянув на свого компаньйона:

- Ти мені обіцяв що виманиш Ліанну з Вольстріму.

- Скоро, мій друже. Своєю необачністю вона сама себе підставила. А ті бовдури, що її переслідували так нічого й не зрозуміли, перш ніж наші "песики" поласували ними. - Ніагар кивнув у бік клітки, де сиділо три вовка. - Підкинути ж їхні лицарські голови під храм було справою однієї миті. Після такого рада буде змушена вигнати нашу біленьку подружку з Вольстріма.

Кілдгар все ще не відводив очей, від очей Ніагара, намагаючись в їхній чорноті розгледіти чи правду каже його союзник, чи бреше.

- З чого ти взяв що вони звинуватять Ліанну в цьому.

- Святий Антоній мене вірно зрозумів. Він зробить усе правильно. Після його петиції ні в кого з ради не залишиться сумнівів в тому, що цей злочин зробила Ліанна.

- І що далі?

- Алор знищений. Там не залишилося нікого живого. Лише наші мерці. Орон тепер під нашим контролем. Тож, якщо їй, все ж, вдасться уникнути загребущих рук попів, у неї залишиться лише один шлях - на захід. Там ми її й зустрінемо. Випустиш наших "песиків", нехай гуляють прикордонними околицями Морени. І ще, - Ніагар дістав з кишені невеличку пляшечку, заповнену прозорою рідиною, і поклав її на стіл. - Це той самий наркотик, яким ми поїмо "песиків", щоб вони були слухняніші. Знайди когось, хто б зміг підлити його Ліанні. Достатньо трьох крапель, щоб вона заснула, мов немовля. Потім - вона тавоя. - Ніагар встав із-за столу. - У мене ще є справи із нашими західними союзниками. - Діставши з кишені скляну кульку, в яку був поміщений аркан далекого переходу, чорнокосий перевертень роздусив її, і зник, поглинений порталом.

Якийсь час Кілдгар сидів, тримаючи в руках пляшечку, що йому дав Ніагар.

- Сволота. Гадаєш я піднесу тобі її, немов жертву Богам? Ні, ти її не отримаєш. Ніколи. Не для того я пішов у вигнання, щоб віддати її тобі... Істинні Боги, як мені вберегти її? Як направити мою дівчинку на північ, подалі від тих подій, що скоро розпочнуться на Материку? - Кілдгар встав з-за столу, і став нервово розходжувати підземеллям. - Я знаю, що винен. Винен у тому що відбудеться. Я розпочав цю війну, і я її завершу! Та вона тут ні до чого! Ви чуєте мене?! Не вплутуйте її! - Кілдгар в гніві запустив пляшку з наркотиком у найближчу стіну з такою силою, що вона розлетілася на дрібні шматочки. - Дідько, все зайшло надто далеко. Айроне!

В одній зі стін відкрився таємний прохід, і з нього вийшов високий, худорлявий чоловік із червоними очима та блідою шкірою. Помітивши роздратований погляд перевертня він поклонився, і промовив:

- Учителю, більше місяця тому Ніагар відправив на схід корабель, на якому відплив колишній королівський маг Орону. Та найцікавіше - перед відплиттям маг прийняв сан інквізитора.

- Змії починають їсти одна одну, навіть не вилізши із гнізда... - задумливо промовив Кілдгар. - Що ж, це нам на руку. Айроне, ти негайно відправляєшся додому, у Старий Світ. Роби що хочеш, та амулет не повинен потрапити до рук того мага. Коли я вирішу проблеми тут, перепливу Штормове море. На той час амулет уже повинен бути у тебе.

- Так, учителю, я все зроблю...

_________________
1. Luimar [Люйма](переклад з мови Вовків) - світло.

2. Atuoras, at stait [аторас{іноді це слово вживається в значені: худоба або раб}, ат стейт](переклад з мови Вовків) - сволоти, припиніть!

3. Mei arr eit'tas bload. At taik bload ami! [Мі ар іт'тас бльоад. Ат тейк бльоад амі](переклад з мови Вовків) - Я хочу крові. Дай мені крові![дослівно: мені потрібно з'їсти кров. Дай мені крові!]

4. Teimass. Teim at shatar eind at a'guor - Скоро (пізніше/не на часі). А зараз (в данину мить) заткайся і не заважай (слово guor часто вживається в значені домінування/ перевага/власна думка, складова частина a' є похідною від слова anauor[aнор] - відкидаю).