Ліанна ІІІ

Збори вона покинула лише вночі. Сонце вже давно сховалося, а крізь не численні дірки в кронах дерев Вольстрімського лісу, виднілися далекі зірки.

Всю ніч Ліанна добиралася додому, адже тепер не могла стати вовчицею, і в цій сутності не могла швидко бігати.

Лише коли в кронах дерев заспівали ранкові птахи, передвіщаючи прихід нового дня, дівчина опинилася біля свого будинку. Він був усередині величезного дубу, як і будинки інших Вовків.

Чимало народів Материка вважають, що це магія. Але Вовки не вміють чаклувати. Це лише наука...

Цей будинок вона виростила сама. Звичайно, ельфи теж вирощують свої будинки з дерев. Користуючись магією, вони прискорюють їхній ріст, та не сприяють розвиткові. Такі дерева не живуть понад сто років. Потім потрібно робити все наново.

За допомогою магії можна зробити таке житло лише за добу. Для того, щоб виростити свій будинок, у Ліанни пішло двадцять років.

Вовки живуть до п'яти тисяч років, а деякі ще довше. Немає сенсу кожне століття наймати мага-ельфа, щоб звести собі нове житло. Тому Вовчі будинки-дерева живуть набагато довше, ніж їхні господарі.

Спочатку потрібно знайти відповідний жолудь. Він має бути великим і сильним. Після цього жолудь обробляється спеціальним розчином, який надає паростку сил і захищає від шкідників. І лише наступного року можна розпочати створення житла. До стовбура молодого паростка приставляються каміння, а сам пагін рясно поливається розчином спеціальних речовин. Вони багаторазово посилюють ріст дерева, при цьому, на відміну вад магії, не забирають сил у рослини, а навпаки, додають їх. Завдяки цьому дерево виростає на один арда'нг завширшки, і до п'яти арда'нг заввишки за тиждень, не дивлячись на пору року. І весь цей час потрібно стежити за процесом росту, спрямовувати його за допомогою каменів, видаляти непотрібне гілля та виступи, слідкувати, щоб свіжі зрізи правильно заростали і туди не потрапили сторонні предмети, що з часом викличуть гниття деревини..

Коли ж формування будинку закінчиться, кам'яний каркас прибирають. Для того, щоб згодом будинок не заріс, усередині, на вікнах та дверях, забирається кора та жива плівка. Щоб уберегти дерево від гниття, зріз кілька разів покривається спеціальною речовиною, яку Вовки називають лаком.

Для того, щоб продовжити дереву життя, щороку його потрібно підливати тим самим розчином, що дозволяє швидше рости.

Такий будинок надійний, і при правильному догляді, з кожним роком ставатиме все міцніше...

Кілька хвилин Ліанна стояла біля дверей, прислухаючись. Хоча браслети не дозволяли їй трансформуватися, почуття вони не забирали. Якийсь дивний звук не давав спокою. Змовкли птахи, і біля серця з'явилося те саме дивне почуття, що й тоді в Степу.

І тієї ж миті, слабкий, ледь чутний звук, переріс у потужний гул. Земля затремтіла з такою силою, що дівчина не втримавши рівноваги, впала на землю. ЇЇ накрило кучугурою снігу, що звалився з гілок дерева-будинку.

Коли все стихло, Ліанна вибралася зі снігової кучугури. Її одяг змок, від розтопленого теплом Вовчиці снігу і, тепер, не приємно холодив шкіру. Довге, сніжно-біле волосся прилипло до обличчя. Над головою кружляли зграї птахів, створюючи багато галасу.


 

Дівчина подивилася на стіну свого будинку. Біля куточка вікна, розташованого біля дверей, виявилася величезна тріщина, крізь яку можна було розглянути інтер'єр кімнати.

- Тільки цього мені не вистачало, - сказала я, обмацуючи пошкоджене місце на дереві. – Як все не вчасно...

Важко зітхнувши і, подумки, проклинаючи такий невдалий збіг обставин, Ліанна зайшла до свого будинку.

Поспіхом висушивши волосся, і переодягнувшись, вона почала збиратися в дорогу. Слід було взяти теплі речі, хоч на Материку вже була рання весна, ночі і дні все ще були холодними; запас їжі – хто зна, коли вдасться вполювати хоч якусь здобич, зброю для самозахисту...

Колись Вовки робили свою зброю у вигляді палиці. Мозок керує роботою всього тіла, але при цьому на поверхні шкіри залишається сигнальний слід. Якщо навчитися подавати уявний сигнал у потрібну точку свого тіла, така зброя буде непереможною.

Коли ж Коенські модниці вигадали собі прикрасу – маску для очей (або окуляри, як вони самі її назвали), для маскування зброї під час виходів за територію Вольстріма, Вовки-дослідники переробили подарунок Коенських модниць.

Так з'явився на світ малий варіант цієї нищівної зброї – окуляри-перевертні. Достатньо було зупинити погляд на обраній цілі, і подумки дати наказ. Тієї ж миті дві блискавки вражали ворога. До того ж, ці окуляри могли трансформуватися, і коли Вовк змінював сутність, вони перетворювалися на невеликі чорні, сірі чи білі плями шерсті над очима вовка.

Незабаром цей винахід набув такої знаменитості серед перевертнів, що ним почали користуватися навіть їхні чоловіки.

Але, незважаючи ні на що, як і будь яка зброя, ця має деякі недоліки.

На відміну від повного варіанту, потужності якого вистачало на сто п'ятдесят пострілів, окуляри мали лише десять залпів. Після цього потрібно було або змінювати, або підзарядити енерго-елементи.

Як і багато винаходів Вовків, для підзарядки вони вимагали сонячного світла.

І попри все, багато народів вважали це магією.

Хоча, де проходить межа між наукою і магією? У чому їхня різниця?

Точної відповіді, напевно, не знає ніхто. Відомо лише одне: магія – скоріше талант, ніж професія. Наука використовує силу мозку, а магія – всього організму. Проте, помилки магії чи науки часто призводять до катастроф.

"Десятки тисяч років тому перевертні та ельфи жили разом на Південних островах. Між ними почалася війна, яка тривала настільки довго, що в живих не залишилося жодного перевертня або ельфа, які б пам'ятали про причини її початку ...

... У ході тієї війни перевертні зазнали поразки, і залишивши межі Південних островів, оселилися на Материку. А через півтора десятки тисяч років молодий ельфійський король[1] Еларіон Еллор вирішив принести славу своїй державі. Він зібрав тисячу найкращих магів, щоб виростити новий острів, як це колись зробили Вовки. До того ж він не хотів вирощувати його сто років, а задумав зробити це всього за одну ніч.