Елд

Ніч опустилася на теплі води Тисячі Островів, не принісши з собою очікуваного спокою. Люди збиралися на пристані Вортергарда, міста, розташованого на двадцяти островах, з'єднаних між собою прекрасними кам'яними мостами...

Коли прибув гонець, король Елд Ренн сидів у своєму тронному залі, в оточенні п'яти своїх радників.

Елд був ще молодий, і по праву міг називатися наймолодшим королем Союзу. Його батько Арон Ренн помер більше року тому, і Елд, як єдиний син, та й взагалі єдина дитина свого батька, сів на морський трон. Важкість керма влади ледве не звели юнака з розуму, але згодом Елд навчився бути королем, і це йому стало завдавати менше клопоту.

Тим не менш, він потребував мудрих порад своїх старших друзів. В перші дні своєї влади молодий король побоювався зради, або якихось інтриг, проте невдовзі зрозумів, що море не прощає брехні та лицемірства, воно не шанує слабких. Адже лише залізна дисципліна допомогла мешканцям Тисячі Островів вісімсот років утримувати їх у своїй владі.

І цього вечора вони обговорювали одну з найважливіших проблем - наречену короля. Сір Бар де Сан, старий лицар, який побував у багатьох битвах, обіймав посаду військового радника. Не дивлячись на свій похмурий вигляд, через що отримав прізвисько Скорботний Воїн, Бар де Сан замінив Елду батька. Він був добрий і завжди допомагав королю. Він наполягав на тому, що право вибрати собі дружину має належати королю, а не його свиті, як це роблять правителі Повітряних Островів.

Його підтримав Вейлор Ріор, священик храму морських Богів, радник короля з релігії. Він стверджував, що не ми обираємо собі дружин, а Боги, і не личить людині йти проти волі Богів.

Та, незважаючи на слова священика, троє інших радників були не згодні. Албер Енд, головний казначей країни, стверджував, що незабаром їм стане в нагоді золото Віїлора, і Еліна Бранд була б для цього ідеальною партією, і цей союз дозволив би зміцнити скарбницю Тисячі Островів. Гренн Арон, науковий радник короля, говорив, що незабаром на них чекає велика війна, і народу островів знадобиться допомога півночі, тому найкращим варіантом буде союз із домом Йяр. Тим більше, що старий король Дред ніяк не міг видати вдруге заміж свою дочку Ганну Йяр, яка овдовіла у свою шлюбну ніч п'ять років тому, так і не пізнавши чоловіка. Останній радник, лорд Агор Лірейн, який відповідав за внутрішні справи Тисячі Островів, зберігав шляхетне мовчання, не підтримуючи жодної зі сторін. Лише одного разу він натякнув, що у короля є справи й важливіші. Що незабаром відбудеться рада Союзу, і Елду треба поквапиться, якщо вони не хочуть образити інших королів своїм запізненням.

- Елд не повинен забувати, що після смерті Дреда, за законом наслідування, раду королівств очолить рід Ренн. - Промовив лорд Лірейн. - Про одруження можна поговорити і потім, до того ж, на таких нарадах можливо все, можливо він і зустріне там свою королеву, і це питання відпаде саме собою.

- Лорд Лірейн, - відповів йому Грен Арон, - король відповідає не лише за свою сім'ю, а й за все королівство, тому він має робити свій вибір не серцем, а головою.

- Якщо людина йде проти волі Богів, Боги відбирають у неї дім, якщо король іде проти волі Богів, вони відбирають у нього королівство. - Відповів йому Вейлор Ріор.

Грен хотів відповісти священикові, що якщо король не думатиме головою, то інші люди відберуть у нього королівство перш, ніж Боги почухаються і подивляться на світ, але не встиг. Двері відчинилися, і в тронну залу вбіг посланець. Він підійшов до обсидіанового трону, на якому сидів король Елд, і вставши на одне коліно, промовив:

- Ваша величність, прибув дозорний корабель. Він помітив корабель, що йде із заходу.

- І що?

- Він йде через Штормове море, до того ж, під старим прапором роду Ренн.

- Що ти маєш на увазі?

- Вони йдуть не під кораблем на синьому тлі. На їхньому прапорі гора, снігова вершина якої пронизує хмари.

- Це герб роду Ренн, який носили королі ще до зникнення магії. - здивувався король.

- Це може означати лише одне, - відповів сір Бар де Сан, - що ті, хто відплив на захід не загинули, як ми гадали тисячу років, а все ж таки, вижили.

- Чи далеко цей корабель? - Запитав король.

- Перш, ніж на небі засяє Нічне Око Богів, він причалить до берега західного острова.

- Тоді його величності слід поспішати, щоб усе побачити на власні очі. - сказав Бар де Сан. - Нараду ми відновимо пізніше.

- Лорд Лірейн, - звернувся Елд до свого радника, - Накажіть приготувати мій корабель. Вранці я хочу відпливти на північ.

- Слухаюсь, ваша величносте. - Лорд Лірейн вийшов першим і вирушив до північної гавані. Слідом за ним вийшов король зі своїми радниками і пішли до західної гавані.

Надворі вже стояла ніч, але людей на вулицях Вортергарда було багато. Звістка про небачений корабель миттю облетіла місто, і всі поспішали побачити диво на власні очі.

- Дорогу королю! - кричав сир Бар де Сан, йдучи попереду королівської процесії. Побачивши людей із мечами, у чорних обладунках із блакитними плащами на плечах, люди поспішали відійти убік...

Невдовзі Елд зі своїм почтом підійшов до моря. Цієї ночі, незважаючи на початок весни, коли море, все ще, вирує штормами, воно було спокійне. Вдалині, в нічній темряві, виднівся слабкий вогник світла, що повільно плив до берега. Незабаром вогник збільшився, і стало видно два окремі вогники. Потім - чотири...

І ось у полі зору з'явився величезний корабель. Він був розрахований на два ряди по двадцять п'ять весел з кожного боку. Зроблений був із дерева, і пофарбований у темні кольори. Хоча в таку темну ніч важко було розрізнити, якого він насправді кольору. Елду здалося, що корабель чорний чи темно-синій. З трьох вітрильних щогл, цілою залишилася лише одна, з якої звисали шматки вітрил.

Корабель повільно плив на п'ятдесяти веслах. Другий ряд був захований у бортах. Освітлювався корабель дивними ліхтарями, де не горів вогонь. На палубі бігали матроси та ще якісь люди, одягнені в шовк.