Таїс допила охололу каву.
За вікном пішов повільний, млявий сніг. Осінні сутінки згущувалися швидко й невблаганно.
– Снігу тільки не діставало! Щось зарано цієї осені. Кінець жовтня тільки.
Дінкін смартфон, що лежав на столі, закричав страшним голосом. Геловінські піснеспіви. Як із фільму жахів.
– Матінка дзвонить... – буркнула подруга і, притиснувши смартфон до вуха, заговорила примхливо-роздражливо:
– Ну що там, мамо! Я ж зайнята...
Таїс пробіглася поглядом по напівпорожньому кафе.
Заклад – один із дешевих, тому й обстановка нецікава, і кава погана, і музика нудна...
Чудовий екземпляр, на якого Діна ще раніше звернула увагу, піднявся і пішов до виходу.
Таїс розсіяно дивилася йому в спину. Що він забув у цій забігайлівці? Виглядає, начебто, презентабельно, та й одягнений добре.
Занадто високий...
Таїс подобалися високі чоловіки, але такі на неї уваги не звертають. А чіпляються, зазвичай, невисокі, на яких і зовсім дивитися не хочеться.
Не те, щоб зріст занадто важливий. Але ж принци з іншого світу – вони високі...
– Отакої! – розчаровано сказала Діна, закінчуючи розмову.
– Що? – Таїс відірвала погляд від дверей, за якими зник той екземпляр чудовий, і неуважно подивилася на подругу.
– Мати просить, щоб я терміново додому повернулася... Так і сказала: терміново! – Діна стурбовано зітхнула.
Таїс насупилася:
– Прикро! Щось немає бажання дивитися квартиру без тебе.
– Тоді давай домовимося на інший час.
– Мабуть… – погодилася Таїс і схаменулася: – А якщо та тітка чекати не стане? Може, у неї там черга з охочих вишикувалася? Мисливців на квартири в центрі багато, а такі блискучі варіанти рідко трапляються.
– Ну… не знаю. Думай сама... Гаразд, красуне, я втекла.
І Діна розчинилася в темряві, що миготіла першим снігом…
Так, ситуація неприємна, нічого не скажеш!
З одного боку, страшно йти в незнайоме місце наодинці. А з іншого – втрачати такий варіант – нерозумно.
Дінке, схоже, не так вже й важливо, а ось Таїс, страшенно хочеться саме цю квартиру отримати.
І сторінка в інтернеті – надійна, перевірена. Багато знайомих з її допомогою житло собі знайшли.
Тому, напевно, варто сходити.
До призначеної зустрічі залишалося ще хвилин п'ятнадцять.
Таїс вийшла з бару.
З задоволенням вдихнула сніжне повітря – суцільна насолода після довгої осінньої вогкості і запаху підгнилого листя.
Зателефонувала господині квартири, щоб переконатися, що все в порядку, і чекає на неї, як домовлялися.
Виявилося, хазяйка по дорозі зайшла в магазин, але буде на місці вчасно. Рівно о шостій.
– Я теж скоро… Я тут поруч. Давайте зустрінемося біля під'їзду?
Отримавши ствердну відповідь, Таїс глибше натягнула на голову капюшон і поспішним кроком пішла по вулиці, по мокрому, вже припорошеному снігом асфальту.
#213 в Фентезі
#15 в Фантастика
пригоди й бурхливі емоції, потраплянка в інший світ, кохання і пристрасть
Відредаговано: 05.12.2025