Розділ 17. Ім’я нового дому

Поселення повільно, але впевнено перетворювалося на справжній живий організм. Вулиці ще не були ідеальними, будинки — ще тимчасові, а дорога — ще в процесі, але на головній площі, збудованій для майбутніх торговців, уже кипіло життя.

Сьогоднішній день був особливим.

Елейн, стоячи на дерев’яному помості в центрі торгової площі, дивився на зібраний перед ним натовп. Люди, ельфи, дварфи, звіролюди — усі вони стали частиною чогось спільного, чогось більшого, ніж просто притулок.

І цьому треба було дати ім’я.

— Увага! — виголосив він голосно, щоб усі почули. — Ми живемо разом уже деякий час. Ми працюємо, ділимо хліб, будуємо дім... але досі наш дім не має імені.

Між людьми пройшла хвиля зацікавленого шепоту.

— Я вважаю, що прийшов час дати назву нашому поселенню. Місцю, де кожен — незалежно від раси, статі чи минулого — може знайти своє місце. Справжній дім.

— А як же ми назвемо його? — вигукнув хтось із задніх рядів.

— Має бути щось, що об'єднує, — додала стара жінка, яка щодня приносила обід на майданчик.

— Може, щось пов’язане з землею? — кинув дварф, спершись на свій топірець. — Бо ми тут коріння пустимо, наче дерева.

— Або щось, що означає «новий початок», — тихо озвався юний ельф, — бо ми всі починаємо з нуля.

Елейн слухав, не перебиваючи. Йому було цікаво, які думки нуртують у цих людей.

— А що якщо… «Ларейн»? — озвався один із звіролюдів. — Це старе слово нашого народу. Воно означає "поля надії".

Тиша.

Всі поглянули на Елейна.

Він мовчав кілька секунд, обдумуючи.

— Поля надії… — повторив він уголос. — Так. Це звучить… правильно.

— Ларейн… — почали перешіптуватися люди. — Ларейн…

Ім’я повільно набирало сили. Як вогонь, що розгорається з маленької іскри.

— Тоді вирішено, — сказав Елейн. — З цього дня наш дім матиме ім’я. Вітаю вас усіх у Ларейні.

І під бурхливі оплески, радісні вигуки та навіть сльози, які стримували дехто з найстарших — на карті світу народився новий дім.

Елейн стояв серед усіх, але водночас трохи осторонь. У його грудях палало нове тепло — гордість.

"Я більше не просто гість у цьому світі. Я творець нового майбутнього."