Розділ 13. Вода, земля, і чистота майбутнього

Коли дощ почав лити, як із відра, і важкі краплі покривали землю, Елейн стояв на одному з пагорбів, спостерігаючи, як вода, що стікала з даху майбутньої кузні, утворює невеликі потоки. З кожним кроком вона розмивала ґрунт, забираючи частину будівельних матеріалів. Це не могло продовжуватись.

«Якщо зараз не зробити систему, вода просто змиє все до річки. Але…» — він зупинився на мить, згадуючи те, чому приділяв увагу у своїх книгах до аварії. Каналізація, ливневі води… Він не просто хотів побудувати поселення, він хотів побудувати систему, що буде працювати не лише для нього, а й для майбутніх поколінь.

Потрібна була ще одна система — система фільтрації та очищення води. Він уже бачив це в своїй уяві: кілька великих резервуарів, куди йтимуть потоки води після дощів. Однак одне не виводилося з голови — вона не мала бути брудною. Вода, що стікає від дощів, несла з собою не тільки бруд і пил, а й всілякі відходи. Як зберегти її чистою?

"Ні, воду з вулиць треба очищати на спеціальних фільтрах. Можна створити сітки з каменю та піску, щоб утримувати великі частки сміття. А ще — обов'язково прокласти кілька рівнів очищення: один — на початку, другий — на кожному перехресті."

Елейн помітив декілька робітників, що копали землю біля майбутнього перехрестя. Він підійшов до них, і вони зупинилися, чекаючи його наказу.

— Ми будемо прокладати кілька рівнів очищення води, — почав він, вказуючи на майбутні лінії для дощових вод. — Спочатку буде сітка для фільтрації великих часток сміття. Потім — глиняні резервуари для відстою води, щоб зібрати осад. А після цього вода потраплятиме до основного резервуара для подальшого використання.

— Тобто будемо збирати воду не лише для каналізації, а й для господарських потреб? — запитав один з робітників, потираючи палець об велику кам'яну плиту.

— Так, саме так. Потрібно продумати все. Очищена вода стане в пригоді для поливу, для прання, для інших потреб. Якщо ви запитаєте, чому це важливо — то це заощадить час і зусилля, які ми б витратили на використання інших джерел води. І не забувайте — завжди треба думати про майбутнє, а не лише про сьогодні.

Коли роботи просувалися, Елейн не міг не замислитись про ще одну важливу деталь. Каналізація, яка збирала відходи, мала бути очищена перед тим, як вони потраплятимуть до річки. Його земля була поруч із водною артерією, а це означало — кожен мікроорганізм, кожен шматочок бруду міг потрапити в річку і отруїти її.

— Нам потрібно побудувати окрему будівлю для каналізаційної системи. Місце, де всі нечистоти будуть очищатись перед тим, як потрапити в річку, — промовив він, дивлячись на робітників. — Ми будемо використовувати органічні відходи як біо-добрива. Але перед цим треба зробити так, щоб ніякої бруди не потрапляло в річку.

Він помітив, як ковалі та землекопи зацікавлено кидаються на нові ідеї. Будівельники вже почали розглядати місце для зведення майбутньої станції очищення. Одночасно з цим вони працювали над каналами для стічних вод, збираючи бруд із дороги та будівель. Водяні потоки все більше відводилися від поселення, і землю залишалося все більше.

— А щодо решти каналізаційних відходів? — запитав коваль, поки вони працювали над новою будівлею. — Ми можемо застосувати їх на городах?

— Так, саме так. Це буде наше біо-добриво. Інакше всі відходи зіпсували б нашу землю. Нам важливо збалансувати це так, щоб майбутні покоління могли цю землю використовувати.

І так, день за днем, нові ідеї, нові конструкції, нові технології ставали частиною поселення Елейна. Він бачив, як поступово народжується те, чого не було — місце, де нове життя не лише починалося, а й розцвітало. Але з кожним новим досягненням зростала й його відповідальність.