Розділ 12. Запах майбутнього

Спекотне полуденне сонце безжально пекло спини працівників. Молотки стукали по каменю, дерев’яні балки скрипіли під вагою, а піт капав на землю, просочену запахами праці, землі й… чогось іншого.

Елейн стояв на невеликому пагорбі, звідки було видно все поселення. Біля дороги, що тільки починала формуватися, вже кипіла робота. В центрі поселення — майбутній ринок, де кілька нових прибулих вже розбивали намети та готували місце для крамниць. За майбутньою ковальнею — невеличкий млин, якому бракувало лише водяного колеса.

І саме тоді, коли він глибоко вдихнув свіже повітря… щось неприємне змусило його скривитись.

— Що за… — пробурмотів він і відступив на крок.

Його ніс зловив тонкий, майже невиразний аромат. Але він був тут. Перший натяк на проблему, яка ось-ось вибухне повною силою.

«Більше людей… більше відходів… більше смороду…» — думка вдарила його мов блискавка.

Він різко обернувся й побіг до майданчика, де велися роботи над першою великою ділянкою дороги. Його знайшли майстри — коваль, кілька теслярів і сивий чоловік, що наглядав за земляними роботами.

— Зупиніться! — вигукнув Елейн, махаючи руками.

— Щось сталось, мілорд? — насторожено спитав коваль.

— Каналізація! — випалив хлопець. — Ми ще можемо все виправити! Поки дорога лише на етапі закладки, під нею можна прокласти відвідні канали! Інакше… — він знову скривився. — Ми всі втопимось у власних помиях до наступного літа.

Старий землекоп почухав бороду.

— Хм… У містах я таке бачив. Глибокі канави, вистелені каменем. А ще краще — труби. Якщо у вас є мана на вогонь і землю — можна зробити обпалені труби прямо тут, у глині.

— Мана є, і руки є. Робимо. Зараз.

— Але ж це… величезна робота, — вставив тесля. — І дорога затримається.

Елейн перевів погляд на робітників. Вони мовчки дивились на нього, чекаючи рішення. Він вдихнув ще раз — і відчув той самий запах.

— Це робота, яку треба зробити раз і на завжди. Дорога буде, але вона має бути розумною. Ми не будуємо просто поселення — ми будуємо майбутнє. І воно не повинно смердіти.

Хтось усміхнувся. Хтось засміявся. Але всі — кивнули.

— Добре, — буркнув старий землекоп. — Я розмічу план каналів. Нам знадобляться резервуари, підйомні шахти… А у вас, мілорд, є вогняна магія?

— Так, і ще трохи землі. Але можу потренуватись. Цей сморід — гарна мотивація.

— Ще скажіть, що ви й туалети будуватимете особисто, — посміхнувся тесля.

— Якщо доведеться — буду, — знизав плечима Елейн. — Але поки що — починаємо.