Глава 3

Аудиторія була наповнена тихим шумом розмов, поки студенти займали свої місця.

Дарлін сіла поруч з Еліс, розгорнула записи і швидко переглянула тему.

— Сьогодні буде нудно, — прошепотіла Еліс. — Він знову буде годину пояснювати одне і те саме.

— Тоді просто не слухай, — спокійно відповіла Дарлін.

— Я не настільки розумна, як ти.

Дарлін ледь усміхнулась. Двері відчинилися повільно.

Професор зайшов без поспіху, трохи схилившись уперед, ніби роки вже давалися взнаки. Його рухи були повільнішими, але в них відчувалась звичка до порядку.

Він поклав книги на стіл, оглянув аудиторію.

— Сподіваюсь, цього разу ви хоча б відкривали записи, — сказав він спокійно.

Жодної агресії. Але половина студентів одразу стихла.

Дарлін підперла щоку рукою, слухаючи.

Він пояснював довго. Детально. І, як і казала Еліс — трохи занадто повільно.

Але він знав свій предмет. І це було видно.

— Дарлін, — раптом звернувся він.

Вона підняла погляд.

— Скажіть, що відбудеться, якщо не стабілізувати форму після трансформації?

— Вона розпадеться, — коротко відповіла вона.

— Не завжди, — спокійно поправив він. — Іноді вона повертається до первісного стану. Це різні процеси.

Дарлін кивнула. Без суперечок.Вона не завжди сперечалася. Тільки коли це було варте того.

Студенти почали працювати. Метал тихо дзвенів, магія пробігала по поверхнях, іноді щось тріщало.

— Обережніше! — пролунав голос професора десь позаду.

Дарлін працювала рівно.

Її рухи були точними, без зайвих жестів.

— Добре, — тихо сказав професор, зупинившись біля неї.

Це було майже як похвала. І саме тому — рідкісне.

Вона нічого не відповіла. Але всередині відмітила.

— Він тебе любить, — сказала Еліс, коли вони вийшли.

— Він просто не хоче, щоб я зробила щось неправильно, — відповіла Дарлін.

— Це і є “любить” у його виконанні.

Марен засміявся. Дарлін лише закотила очі. Але її думки вже були десь в іншому місці.