Розділ 31. Крижані іскри та дівочі плани

— Весілля? — я перепитала, дивлячись, як Агнес на терасі намагається пояснити Пласу, чому не можна заморожувати королівських гвардійців лише за те, що вони «занадто гучно брязкають обладунками». — Адріане, він — стихійне лихо віком у кілька тисячоліть. Вона — дівчина, яка ще вчора боялася вийти заміж за графа.

— Еліано, подивись на неї, — Адріан кивнув у бік сестри. — Вона не боїться. Вона... заворожена. Агнес завжди шукала ідеальну формулу світу. Здається, вона знайшла її в його блакитних очах. А щодо Пласа... Дракони не вибирають «представників» просто так. Вони вибирають тих, чия душа резонує з їхньою власною.

Наступний тиждень перетворив «Чорну Варту» на штаб-квартиру міжвидової дипломатії. Агнес змінила свої суворі сукні на щось більш повітряне, сріблясто-блакитних відтінків (я підозрюю, що Плас особисто «підкоригував» колір тканини своїм диханням).

Плас виявився вкрай вибагливим босом.

— Агнес, чому ця кава така... тепла? — запитав він одного ранку, ліниво гортаючи державний звіт. — Я хочу, щоб вона була на грані замерзання, але при цьому обпікала смаком.

— Це термодинамічний парадокс, Пласе! — вигукнула Агнес, але вже через п'ять хвилин я бачила, як вона чаклує над чашкою, змішуючи свій туман з його інеєм.

Вони виглядали як ідеальна пара з обкладинки магічного журналу. Він — втілення небесного спокою, вона — зосереджена енергія.

Справжнє випробування почалося, коли леді Валері нарешті прийшла до тями після дипломатичного скандалу і вирішила взяти справу в свої аристократичні руки.

— Еліано, — вона знайшла мене в кабінеті, де я рахувала прибутки від нової лінійки «Драконячих десертів». — Ти розумієш, що статус «Представниці Дракона» — це... специфічно? Але якщо він справді збирається бути при дворі, нам потрібно навчити його етикету. Він не може називати міністрів «їжею на ніжках».

— Мамо, він — владика неба, — Адріан увійшов у кімнату, випускаючи скептичну хмарку диму. — Він сам встановлює етикет. Якщо він вирішить, що їсти десерт ножем для риби — це нова мода, завтра весь палац буде це робити.

— Але Агнес! — Валері притиснула хустинку до обличчя. — Вона дивиться на нього так, ніби він — заборонене закляття, яке вона хоче вивчити напам'ять!

Я закрила книгу розрахунків і подивилася на родину фон Раух.

— Леді Валері, Адріане. Давайте будемо реалістами. Плас — це найкраща партія, яку можна собі уявити. Він безсмертний, неймовірно красивий, володіє стихією і, що найголовніше, він слухає Агнес. А щодо весілля... — я посміхнулася. — Якщо це станеться, я особисто організую кейтеринг. Уявіть, скільки ми заробимо на продажу квитків на «Весілля тисячоліття»!

Підозрюю, що в моїх очах почали рахуватись гроші, бо Адріан лише зітхнув і обійняв мене.

— Іноді я забуваю, що твоє серце б'ється в ритмі касового апарату, кохана.

— Це називається стратегічне планування, любий.

Увечері я застала Агнес і Пласа на найвищій вежі замку. Вони не сперечалися. Плас сидів на парапеті, а Агнес стояла поруч, і він... він тримав її за руку. Навколо їхніх долонь танцювали маленькі кульові блискавки, які не завдавали шкоди, а лише висвітлювали їхні обличчя.

— Ти обіцяв показати крила, — прошепотіла Агнес.

— Тільки якщо ти пообіцяєш не намагатися розкласти їх на магічні формули під час польоту, — відповів він, і в його голосі я вперше почула не холод льоду, а тепло весняного вітру.

Я тихо відступила. Здається, Адріан мав рацію. Нам справді варто готуватися до весілля. Але спочатку... спочатку нам потрібно з'ясувати, чи п'ють дракони шампанське, чи їм потрібно щось міцніше — наприклад, рідкий азот із сиропом.