Розділ 26. Королівський гамбіт під вінцем

Ранок мого весілля пахнув не лише традиційними трояндами, а й міцним еспресо, яке Тілла готувала для сотні гостей. Замок «Чорна Варта» ще ніколи не виглядав так велично: прапори з нашим новим гербом — димним серцем на фоні кавового зерна — тріпотіли на вітрі, а тролі, вимиті до блиску (що саме по собі було магічним подвигом Бруно), стояли в почесній варті вздовж підйому.

Моя сукня була витвором мистецтва та інженерної думки. Я відмовилася від традиційного білого — у світі, де мій чоловік маніпулює димом, це було б непрактично. Важкий шовк кольору «темний шоколад», що переливався золотом при кожному кроці. Корсет був розшитий дрібними магічними кристалами, які акумулювали тепло. Поділ сукні прикрашало мереживо, привезене контрабандою з Півдня — те саме, за яке граф Моро ледь не поплатився життям. Бетті ледь не стерла собі пальці поки розшивала усе. Замість фати — тонка діадема з чорними діамантами, подарунок Адріана. Я виглядала не як покірна наречена, а як королева, що приймає присягу. Коли я вийшла на головну терасу, де мав відбутися обряд, у мене перехопило подих. Адріан стояв біля вівтаря в парадному мундирі Вищої Інквізиції. Чорний мундир зі срібним шиттям підкреслював його розвороти плечей, а його димна магія сьогодні була особливою — вона не лякала, а м’яко огортала весь замок прозорим захисним куполом.

Він подивився на мене так, ніби в усьому світі існувала лише я і наше спільне майбутнє. Його дим ніжно торкнувся моїх пальців, коли я підійшла ближче.

Але саме в той момент, коли священик відкрив книгу, небо над замком прорізав золотистий промінь. З боку столиці наближалася королівська карета, запряжена шісткою грифонів.

— Король, — прошепотіла леді Валері, і я вперше побачила, як вона зблідла. Навіть її аристократичний спокій дав тріщину.

Король Едвард III вийшов з карети з легкістю людини, яка володіє всім, що бачить. Він не чекав запрошення. Його візит був «сюрпризом», який змусив серця всіх присутніх битися швидше.

— Віконте і Віконтесо фон Раух-Вір, — пролунав його голос, посилений магією. — Я не міг пропустити весілля мого найвірнішого слуги та жінки, яка зробила для економіки перевалу більше, ніж моє Міністерство фінансів за десять років.

Ми з Адріаном схилилися в глибокому поклоні. Я відчула, як Адріан напружився — його дим став холодним, як лід.

Король підійшов до нас, тримаючи в руках кубок з нашою фірмовою кавою, яку йому вже встигла піднести спритна Тілла.

— Чудовий напій, — зауважив він, примружившись. — Кажуть, він дарує ясність думок. А вона мені зараз дуже потрібна. Знаєте, Адріане, мої кордони стають неспокійними. Мені потрібні люди, які вміють контролювати не лише дим.

Ми всі розуміли: Король приїхав не для того, щоб з’їсти шматочок торта. Він хотів на власні очі побачити потужність «Чорної Варти». Його присутність була знаком того, що ми під його захистом, але водночас — під його каблуком. Король хотів ексклюзивних поставок кави для армії, що означало б повну монополію... і повну залежність від Корони.

Я випрямилася і подивилася Королю прямо в очі. У цей момент я була не просто нареченою, а бізнес-леді, яка веде найважливіші переговори у своєму житті.

— Ваша Величносте, ми зворушені вашою увагою. «Чорна Варта» завжди готова служити Короні. Але, як ви знаєте, найкраща кава росте там, де є свобода для торгівлі. Ми з радістю обговоримо деталі... після того, як я скажу «так» своєму чоловікові.

Король усміхнувся — хижо, але з повагою.

— Розумна відповідь. Продовжуйте обряд. Я почекаю. У мене є час... поки кава в моєму кубку ще гаряча.

Коли ми з Адріаном нарешті обмінялися обручками, я відчула, як його дим і моя енергія злилися в одне ціле. Ми стали силою, з якою доведеться рахуватися навіть монарху. Весілля почалося, але справжня гра за владу над перевалами тільки-но перейшла в ендшпіль.