Розділ 23. Тонкий лід та магічний аудит

Ранок після сімейної вечері почався не з аромату свіжої випічки, а з передчуття грози. Я знала цей стан: коли в бізнесі все йде надто гладко, чекай або податкової, або рейдерського захоплення. У моєму випадку «податковою» була дівчина з очима кольору ранкового туману.

Коли я спустилася до кабінету, Агнес уже була там. Вона сиділа в моєму кріслі, елегантно закинувши ногу на ногу, і гортала книгу прибутків, яку я необачно залишила на столі.

— Цікава математика, Еліано, — промурликала вона, не піднімаючи очей. — Твої офіційні звіти для Королівської канцелярії показують стабільний прибуток. Але ось ці записи... — вона постукала пальчиком по колонці з позначкою «Сині вогні», — ...вони свідчать про те, що через перевал проходить значно більше товару, ніж фіксує інквізиція.

Я повільно підійшла до столу і забрала книгу з її рук.

— У «Чорній Варті» є правило, Агнес: гості не лізуть у бухгалтерію. Навіть якщо ці гості — родичі.

Агнес підвелася, і я відчула, як навколо неї згущується вологе, холодне повітря. Її магія туману була повною протилежністю диму Адріана — вона не палила, вона просочувалася крізь щілини.

— Ти підставляєш мого брата, — її голос став гострим. — Якщо інквізиція дізнається, що Кат фон Раух покриває контрабанду магічної солі та рідкісних прянощів, його не просто звільнять. Його стратять.

— Адріан знає про кожен мішок, який перетинає цей поріг, — відрізала я. — Ці каравани — наші очі та вуха. Завдяки їм ми дізналися про заколот на півдні ще до того, як Король отримав звіт. Це не контрабанда, Агнес. Це розвідка, яка сама себе фінансує.

Я побачила, як у її очах майнуло захоплення, змішане з роздратуванням. Вона розраховувала на мій переляк, а отримала бізнес-обґрунтування.

— Ти небезпечна, — прошепотіла вона. — Але ти не врахувала одного. Мати хоче, щоб Адріан повернувся до столиці. Вона вже підготувала йому місце в Раді. І твої «брудні» справи на перевалі — ідеальний привід, щоб змусити його поїхати, залишивши цей замок руйнуватися.

Я усміхнулася.

Коли настав час обіду, Агнес не з’явилася, що було нечувано для вихованої леді фон Раух. Валері метала холодні погляди на порожній стілець доньки, а Адріан лише мовчки клубив дим над своєю чашкою.

Я вирішила, що настав час для «приватного візиту».

Коли я без стуку увійшла до покоїв зовиці, вона гарячково намагалася сховати щось у свою дорожню скриню. У повітрі стояв знайомий мені запах — не кави, не диму, а... алхімічних реактивів та паленої пергаментної магії.

— Яка цікава розвага для дівчини з вищого світу, — я підняла з підлоги клаптик паперу, що випадково випав. На ньому були розрахунки заборонених портальних рун. — Це зовсім не схоже на вишивання хрестиком, Агнес.

Агнес різко обернулася. Її магія туману згустилася, намагаючись приховати вміст скрині, але я вже встигла помітити там листування з печаткою Академії... під грифом «Слідство».

— Ти не маєш права бути тут! — вигукнула вона, але в її голосі замість гніву був справжній, дитячий страх. — Якщо мати дізнається, що я...

— ...що ти намагалася самотужки відкрити портал у столицю, щоб втекти з-під її опіки? — я підійшла ближче. — Чи про те, що ти викрала заборонені сувої з бібліотеки інквізиції?

Агнес зблідла. Їй було двадцять, вона була розумною, але відчайдушною. Вона не хотіла заміж за графа, якого їй підшукала Валері. Вона хотіла волі.

Я сіла на край її ліжка і жестом запросила її сісти навпроти.

— Слухай мене уважно. Твоя мати хоче відвезти Адріана в столицю, використовуючи твої «перспективи». Але якщо я зараз віддам ці папери Адріану, він, як інквізитор, буде змушений заарештувати власну сестру. Або подати у відставку з ганьбою.

Агнес затремтіла.

— Ти цього не зробиш... Ти ж любиш його.

— Саме тому я пропоную тобі угоду, — я посміхнулася, і це була посмішка не доброї невістки, а жінки, яка знає ціну мовчанню. — Ти перестанеш сунути носа в мої звіти і звіти Адріана. Ти станеш моїм найнадійнішим союзником перед матір’ю. Ти будеш підтримувати кожне моє рішення і переконувати Валері, що «Чорна Варта» — це найкраще, що могло статися з вашим родом.

— А натомість? — проковтнула клубок Агнес.

— Натомість я облаштую тобі таємну лабораторію в підвалах замку. Там магія Адріана і моя піч приховають будь-які твої експерименти. Ти зможеш вивчати свою портальну магію скільки завгодно, а я постачатиму тобі рідкісні інгредієнти, які привозять мої контрабандисти. Тобі більше не треба буде тікати, щоб бути вільною.

Агнес дивилася на мене довгу хвилину. Її туман повільно розсіявся, відкриваючи втомлені очі дівчини, яка втомилася грати роль «ідеальної ляльки».

— Ти справжня відьма, Еліано, — нарешті вимовила вона, простягаючи мені руку для потиску. — Навіть без магії вогню.

— Я просто бізнес-леді, люба. А в бізнесі вигідніше мати спільника, ніж ворога в сусідній спальні.

Коли ми через пів години спустилися до вітальні, Агнес була ідеально спокійною. Вона підійшла до Валері, ніжно поцілувала її в щоку і сказала:

— Мамо, я сьогодні цілу ніч думала. Еліана — дивовижна жінка. Нам варто припинити ці допити і подумати, як ми можемо зміцнити зв'язки між нашим домом і цим прекрасним замком.