Ранок зустрів мене метушнею. Бетті, яка за цей час перетворилася з простої помічниці на мою головну довірену особу, буквально літала по кімнаті.
— Пані Еліано, ви маєте сяяти! — вигукувала вона, розправляючи сукню, яку ми таємно замовили у найкращих кравців, що проїжджали через перевал. — Весь світ має побачити, що ви не просто власниця кав'ярні, а справжня баронеса де Вір!
Бетті чаклувала над моєю зачіскою. Вона вплітала у волосся золоті нитки, що нагадували сонячне проміння в чашці напою.
— Ваша шкіра... вона наче світиться, — Бетті хитро підмигнула мені в дзеркало. — Мабуть, повітря нашої вежі добре на вас впливає.
Я лише почервоніла, згадуючи ніч.
Коли я нарешті глянула у дзеркало, я не впізнала себе. Це була не втомлена Лєнок, і не налякана Еліана з першого дня. Це була жінка, яка знала свою ціну. Сукня кольору «темного шоколаду» з золотим корсетом ідеально підкреслювала фігуру, а погляд став гострим і впевненим.
— Борг упакований? — запитала я, повертаючись до ділового тону.
— Так, пані. Три важкі скрині. Бруно особисто перевірив замки. Адріан уже чекає внизу з конвоєм.
#2489 в Любовні романи
#647 в Любовне фентезі
#666 в Фентезі
#149 в Міське фентезі
Відредаговано: 30.04.2026