Розділ 11. Подвійна гра та нічний «сюрприз»

Через два дні після ганебної втечі Гріммсбі та Корка, біля порогу «Чорної Варти» з’явився хлопець. На вигляд йому було років дев'ятнадцять — розпатлане русяве волосся, наївні блакитні очі та дірявий плащ. Він назвався Дрейком і сльозно благав про будь-яку роботу за їжу та дах над головою.

Олена прийняла його, але Адріан фон Раух не зводив з хлопця очей. Вже наступного вечора, коли Дрейк нібито чистив картоплю на кухні, інквізитор притиснув його до стіни в темному коридорі.

— Твої руки, Дрейку, — тихо сказав Адріан, стискаючи зап'ястя хлопця. — Вони не знають важкої праці. Але на вказівному пальці — слід від чорнила, а в кишені — записка з печаткою «Золотого Фазана». Ти поганий шпигун.

Дрейк зблід і почав тремтіти. Але замість того, щоб вигнати його, Адріан прийшов до Олени.

— Він працює на Гріммсбі, — констатував інквізитор. — Що з ним робити? Бруно пропонує спустити його зі скелі.

Олена, яка якраз вивчала записи у книзі обліку, лише загадково посміхнулася.

— Навіщо такий радикалізм? Дрейк — це наше «радіо». Нехай працює. Просто він буде чути тільки те, що я захочу.

Наступного дня Олена, знаючи, що Дрейк підслуховує за дверима, покликала Бетті.

— Бетті, люба, — голосно сказала Олена, ніби по секрету. — У понеділок вночі замок буде зачинений для всіх. До нас прийдуть ті самі «друзі з тіні». Контрабандисти привезуть найбільшу партію забороненого товару за останні десять років. Ми розвантажимо все в головній залі. Це наш шанс розрахуватися з усіма боргами за одну ніч! Тільки нікому ні слова, особливо інквізитору!

Дрейк, ледь дихаючи, дослухав до кінця і вже через годину «відпросився за дровами», щоб передати новину барону.

Понеділок, північ

Ніч була безмісячною. Біля підніжжя скель «Чорної Варти» панувала тиша, яку раптово порушило залізне брязкання. Барон Гріммсбі, особисто притягнувши сержанта Корка та ще десять озброєних констеблів, пробирався до головного входу.

— Цього разу ми їх візьмемо на гарячому! — шипів Гріммсбі, потираючи руки від передчуття. — Контрабанда, державна зрада... Еліано, ти згниєш у вежі! Сержанте, вибивайте двері!

Корк, мріючи реабілітуватися після приниження від Веллера, з розгону вибив двері замку плечем. Констеблі ввірвалися в залу з оголеними мечами, викрикуючи:

— Іменем Корони! Всім на землю!

Але їх зустріла не метушня злочинців і не пакунки з товаром.

Зала була занурена в напівтемряву. На каміні догорала одна-єдина свічка. Посеред порожнього залу, у великому кріслі, загорнута в теплий плед, сиділа Олена. Вона тримала в руках напівпорожню чашку і книжку. Вигляд у неї був такий, ніби її щойно вирвали з глибокого сну.

— О Боже... — Олена демонстративно позіхнула, прикриваючи рот долонею. — Сержанте Корк? Бароне? Ви вирішили зайти на пізню каву? Але ми вже зачинені.

Корк озирнувся навколо. Зала була порожньою. Жодних контрабандистів, жодних ящиків. Тільки Бруно, який вийшов із кухні з рушником через плече, і Адріан, що спокійно читав сувій біля вікна.

— Де вони?! — верескнув Гріммсбі, заглядаючи під столи. — Дрейк сказав... була інформація! Тут має бути контрабанда! Обшукайте все!

— Контрабанда? — Олена підняла брову, підводячись із крісла. — Бароне, ви, здається, перевтомилися від заздрощів. Сержанте, на якій підставі ви вриваєтеся в приватну власність посеред ночі, лякаючи мою помічницю і псуючи двері?

— У нас є наводка! — прохрипів Корк, почуваючись повним дурнем.

— Від кого? Від вашого шпигуна Дрейка? — Олена перевела погляд на хлопця, який намагався стати невидимим за спинами констеблів. — Дрейку, я ж просила тебе не підслуховувати мої розмови про... плани реставрації старого підвалу. Я сказала Бетті, що ми чекаємо «майстрів по дереву», які привезуть нову партію дубових дощок. Ви ж знаєте, сержанте, деревина зараз — товар дефіцитний, майже як контрабанда.

Адріан фон Раух підійшов до Корка впритул. Його голос був холодним, як лід:

— Сержанте, це вже другий безпідставний рейд за тиждень. Я, як представник інквізиції, змушений буду повідомити вашому начальству про перевищення повноважень і роботу на приватні інтереси барона Гріммсбі. А десять констеблів, відірваних від служби заради чиєїсь параної... це серйозне порушення.

Корн подивився на Гріммсбі поглядом, від якого барон мало не втратив свідомість.

— Бароне... — процідив сержант. — Якщо ви ще раз... ще хоч один раз...

— Геть із мого замку, — спокійно, але владно сказала Олена. — І за заміну дверей, бароне, я надішлю вам рахунок завтра вранці. До речі, Дрейку, ти звільнений. Але можеш зайти в «Золотий Фазан», я чула, там потрібні люди для чистки нужників.

Коли розлючений Корк і принижений Гріммсбі вимелись із замку, Еліана повернулася до Адріана. На її обличчі не залишилося й сліду «сонної господині». Тепер це була жінка, яка щойно виграла тендер у безнадійній ситуації.

— Ну що, інквізиторе, як тобі моя гра? — запитала вона.

Адріан ледь помітно посміхнувся, дивлячись на неї з новою порцією поваги.