Розділ 16

Антуанетта (Ані)

В приймальній залі палацу доволі просторо й дуже вишукано. Білі стіни із золотою ліпниною, висока стеля, з якою звисає величезна люстра чи не з сотні різноманітних свічок, кожна з яких мала свій колір.

На підлозі розстелена смарагдова килимова доріжка, вздовж якої стоїть багато квітів у скляних та глиняних вазонах.

В самому центрі розмістився дерев’яний овальний стіл, навколо нього зручні крісла, оббитті смарагдовим бархатом. На столі стояли напої у високих бокалах та тарілка з фруктами.

– Розташовуйтеся, – запросив нас дворецький. – Його Величність прибуде за кілька хвилин.

Я помітно хвилювалася. Раніше мені не доводилося бувати в королівському палаці, а от нашого короля я бачила лише кілька разів на центральній площі Арніруни під час урочистостей.

Міранда та Арнек трималися за руки та було помітно, що вони також хвилювалися. Зате Стефа та дядько Річард почувалися доволі вільно, про щось шепотілися між собою й загадково посміхалися.

– Все буде добре, – прошепотіла на вухо Міранді, адже дівчина якраз всілася на крісло біля мене та теребила у руках край своєї довгої червоної сукні.

В цей самий момент відчинилися двері та охоронець оголосив:

– Його Величність Фредерік Одинадцятий! – у залу увійшов високий чорнявий чоловік середніх років. На ньому був білий костюм, на голові маленька срібна корона, прикрашена трьома смарагдами.

Ми піднялися зі своїх місць, вітаючи короля. Фредерік посміхнувся куточками губ, влаштувався у главі стола та жестом дозволив нам сісти.

– Вітаю, шановне панство, – заговорив він м’яким голосом. Його сині очі привітно усміхалися. – Я готовий вислухати вас.

– Вітаю, Ваша Величносте, – проговорив Річард та злегка схилив голову на знак пошани. – Дозвольте вам відрекомендувати Антуанетту Лісовську, випускницю Академії Магічних Мистецтв за спеціальністю «Зіллєваріння та травознавство», Стефанію Рутковську, дизайнерку садибного господарства, а також гостей з північних територій – перевертнів Арнека Чорного Другого та його наречену Міранду. Ми всі сьогодні занепокоєні останніми подіями в Нервіні. Спалахи чорної магії першими відчули мешканці півночі, – Річард коротко передав королю все, що нам вдалося дізнатися. Арнек лише уточнив пару моментів. Стефа детально розповіла про події у селі Флорія, і врешті-решт я додала:

– І головна проблема в тому, що Міністерство не бачить проблему та спростовує вплив чорної магії!

– Так, друзі мої, я знаю, – кивнув король. – Цим питанням вже займається моя дружина Аелія, вона чудова відьма, магиня землі. Разом з Артуром Врублевським вони розробляють певний план з вистежування цієї так званої навали чи порожнечі, як ви кажете. Але ми впевнені, що тут немає заборонених ритуалів. Я попросив їх залучити до цієї справи Дерріла Вишневського. Він же кращий…

– Тобто? – здивувався Річард, перебиваючи промову короля. – Хіба не ви кілька днів тому призначили замість Дерріла Едварда Шиманського?

– Вперше про це чую, – проговорив король, нахмуривши брови. – Я б не став ставити керівником відділу контролю цього хабарника! Варто! – скрикнув король. – Покличте до мене пана Артура! Негайно!

Фредерік трохи напружився в очікуванні головного мага. Я теж не розуміла, що відбувається та чому король не в курсі кадрових змін в Міністерстві. Очевидно було одне – тут щось не так. Нам щось не договорюють чи просто брешуть!

Річард моментально спохмурнів та перестав посміхатися, лише жадібно ковтав свіжий апельсиновий сік.

– Ваша Величносте! – за кілька хвилин до зали повернувся стражник. – Пана головного мага Артура Врублевського немає в місті.

– Як немає? А де він? – скочив на ноги король.

– За наказом Аелії вирушив на західні території, – відрапортував стражник.

– Зрозумів. Вибачте, але на жаль, у мене не було інформації про це, – звернувся Фредерік до нас. – Аелія вже кілька днів працює на місцях останніх спалахів на заході. Можливо, їй була потрібна допомога мага.

Перевертні мовчки перезирнулися, а потім Міранда схопила мене за руку та якось дивно подивилася на мене.

– Ваша Величносте, – Річард піднявся, – я прошу вашого особистого дозволу приєднатися до розслідування. Краще, незалежного від Міністерства. Моя магія, мої знання, говорять по те, що це чорна магія, в яку ви чомусь не хочете вірити, розповсюджується дуже швидко. Ми зробили карту, на якій позначили всі території, які вже постраждали, – чоловік розклав перед королем карту та почав пояснювати наші позначки. – Я, мій племінник Дерріл, а також ці прекрасні молоді люди можуть допомогти команді, яка зараз на західних землях. Чи відправитися на інші території з перевіркою! Прошу вас, дайте нам дозвіл! За безпеку членів експедиції відповідатиму особисто!

– Гаразд, я давно знаю тебе, Річарде, – зрештою промовив король, уважно вивчивши регіони країни, які постраждали. – Ти вірою та правдою служиш мені та королівству. Так само як й Дерріл. Молоде покоління магів, у вас є шанс довести мені вашу вірність, – Фредерік обвів всіх нас прискіпливим поглядом. – Шановні перевертні, радий знайомству з вами. Сподіваюся, ви всі помиляєтеся у припущенні з впливом чорної магії, але дозвіл на незалежне розслідування отримаєте вранці в канцелярії палацу, залиште там сьогодні відбитки магії та свої ліцензії. Я хочу розібратися, що відбувається на моїх землях, – з цими словами король встав з-за столу та швидким кроком покинув приймальню залу.