8

    Все ж Олені дуже хотілося зустрітися з Кариною. Їй або не вистачало самого спілкування з Кариною з не звички, або невідомою силою її знову тягнуло зробити кілька розкладів на стосунки з Максом і майбутнє. 
   Після їхньої останньої зустрічі в клубі в душі в Олени відчувався обтяжливий тиск і відчуття недомовленості. 
    Вагалася вона настільки, що сама собі дивувалася.
"Вона справді поводилася нахабно і безсовісно того вечора. Можливо, я помиляюся, але око Карина на Максима таки поклала... А що, як усе те, що мама мені каже, правда? Якщо вона нічим не гребує і спить із ким попало? Хоча Максим не з таких... Він не поведеться на неї... Може, мені зателефонувати їй і сказати, що більше ми не подруги... У кожного своя дорога... Послухатися матір, нарешті! Щастя ж любить тишу, а вродлива подруга може бути тільки на заваді цьому. Навіть якщо вона Максиму не подобається, то я завжди буду нервувати, коли Карина буде поруч зі мною і Максом..." - розмірковувала Олена, допомагаючи мамі качати мед із пасіки.
    "Але я ж її знаю з дитинства, майже двадцять років дружимо! Ну не може вона так вчинити. Це все накручено і надумано. Мою маму знатно підігрівають чутки, от вона й вигадує зайвого. Увечері зателефоную або зайду до Карини!" - вирішила Олена, відмахнувши погані думки подалі від себе.
  -По твоїй зморшці між брів я зрозуміла, що ти вже щось мусолиш у голові! - крикнула їй мати з іншого кінця пасіки, помітивши, як Олена злегка сповільнилася в рухах, занурившись у роздуми.
 -Мамо, мене Максим до себе в гості на кілька днів запросив. Відпустиш? - відволіклася від думок Олена.
- Це ти в батька питай! 
-Ну його майже завжди вдома не буває. Він на полях вічно, а раптом я не встигну? - Олена щільно заплющила очі від яскравого сонця, звертаючись до матері.
  Мама натягнуто посміхнулася.
-Мамо, ну я вже доросла! - вмовляла її Олена.
-Знаю! Але в наших краях не прийнято дівчині жити з хлопцем до весілля! - суворо відрізала мама.
-Це - тільки в наших краях так! Багато дівчат уже після вісімнадцяти років живуть як хочуть і роблять що хочуть! - примхливим тоном заявила Олена.
-Ти мені поговори! Вийдеш заміж за Максима, тоді роби що хочеш! А поки ми за тебе відповідаємо, ти будеш слухатися нас! І крапка! - випалила мати.
-Ось і Карину так само батько затюкав, узагалі хочуть, щоб ми в старих дівах залишилися... - пробурчала під ніс Олена.
-Що ти там бубониш? - прикрикнула мати, краєм вуха почувши ім'я подруги.
-Так ти відпустиш? Мам? - більш бадьоро перепитала Олена.
-Увечері поговоримо, працюй давай і рота не роззявляй! - жартома пригрозила їй мати.
   Тим дівчатам, які встигли вчасно виїхати і пустити коріння в столиці, або в інших великих містах, пощастило більше, ніж тим, які продовжували залишатися в їхньому селі під батьківським крилом. Кожна сім'я наполегливо берегла сімейні давні традиції села і з поперемінним успіхом боролася з сучасними канонами, що навалилися. Але це лише справа часу. Що безумовно обурювало і розлючувало до кольок місцеву молодь.
   Успішно накачавши два бідони меду, Олена з полегшенням вирушила у свою кімнату і стала надзвонювати Карині. Ні на перші, ні на наступні дзвінки, Карина не відповідала на виклик. Таке, в принципі, бувало і раніше, тому Олена твердо вирішила відвідати її просто зараз.
  Продзвонивши хвилин з десять у величезну кнопку дзвінка біля двометрових воріт, Олені так ніхто і не відчинив. 
  "Камери всюди... Відеодомофон... Каріна повинна була, як завжди побачити, що я прийшла. Значить її немає вдома. З батьком кудись поїхала..." вирішила Олена і не поспішаючи вирушила додому