Ранок у Мідвічі почався тихо, із запахом свіжої випічки. Площа, яка вчора була епіцентром магічного хаосу, тепер сяяла м’яким сонячним світлом. Гарбузи лежали спокійно, немов трофеї після бурі.
— Ну що, — сказала Еліза присівши біля фонтану, — вижили. І навіть не знищили місто.
— Майже, — погодився Тео, розводячи руки. — Але наступного разу… я хочу лише гарбузовий пиріг, без магії.
— Погана ідея, — буркнув Шейд. — Бо ти вже знаєш, що вона обожнює магічні експерименти.
Еліза сміялася, потягуючи гарячий шоколад.
— Може, але цього разу я таки навчилася дечого важливого. Магія класна… але дружба і командна робота — ще краще.
Тео підняв брову.
— Ти справді так думаєш?
— Так! — впевнено кивнула дівчина. — Коли ти бачиш, як маленькі гарбузи намагаються організувати власний марш, а твій кіт намагається їх зупинити… ти розумієш, що без друзів нічого не зробиш.
Шейд зітхнув, витираючи мордочку.
— І без мене ви б вже точно перетворилися на гарбузи.
— Ага, — сміючись, кивнула Еліза. — Дякую, що втрутився. І взагалі, ти — справжній магічний герой.
Вони пройшлися площею. Пекарня пана Креббі вже пахла свіжими пирогами, а на вулиці поволі з’являлися перші жителі міста. Усі посміхалися і підморгували один одному, ніби нічні пригоди були просто казковим сном.
— Добре, що це все закінчилося, — зауважив Тео. — Але я впевнений, що наступного Геловіну буде не менше клопоту.
— Може, навіть більше, — сміючись, додала Еліза. — Але тепер ми знаємо, що зможемо впоратися.
Шейд застрибнув на дах пекарні.
— Я тримаю все під контролем, — урочисто заявив він. — Навіть якщо хтось захоче організувати наступну революцію гарбузів.
Еліза зітхнула і посміхнулася.
— Добре, що ми разом. І добре, що ти з нами, Шейде.
— Як скажеш, господине, — муркнув він і потягнувся.
Сонце піднімалося вище, золоті промені торкалися площі, і місто, немов пробудившись, тихо оживало. Все ще залишався легкий аромат кориці та карамелі — нагадування про ніч повну магії, дружби і гарбузового хаосу.
І саме в цей момент троє друзів зрозуміли, що кожна дрібниця, навіть магічна катастрофа, може стати прекрасною пригодою, якщо пережити її разом.