Глава 7. Хроніки згаслого полум'я.

Ранок, після пробудження магії, зустрів Ладу не просто головним болем, а справжнім ефектом «електрочайника». Варто було їй подумати про щось гаряче, як вода в глиняному глеку, біля ліжка, закипала сама собою за декілька секунд.

— Якщо я навчуся силою думки підігрівати круасани, цій магії взагалі ціни не буде, — пробурмотіла Лада, з побоюванням розглядаючи свої пальці, на кінчиках яких усе ще проскакували дрібні золотаві іскри. Двері покоїв відчинилися, і ввійшов Кресомир, у його руках була величезна, обтягнута потемнілою від часу шкірою книга з масивними залізними засувками. Його янтарні очі світилися не прихованим тріумфом.

— Нам потрібно поговорити, моя вогняна Ладо, — Кресомир важко опустив фоліант на стіл, від чого піднялася хмара столітнього пилу. Лада навіть чхнула, випадково випустивши з ніздрів маленьку  цівку диму, як мультяшний дракончик.

— Ой, вибач, — зніяковіла вона. — Сподіваюся, я не спалю твій раритет. Що це за макулатура?

— Це Родовідні Хроніки перших Володарів Вогню, — Кресомир став позаду неї, поклавши сильні руки на її плечі. Від його дотику магічні іскри на її пальцях миттєво заспокоїлися, замуркотіли  від задоволення. — Я пів ночі шукав відповідь. Звичайна людина з майбутнього, навіть пройшовши крізь Браму Часу, просто згоріла б. Але ти... твоя згасла магія  відкрилася тому, що в твоїх жилах тече кров, споріднена з моєю.

Він обережно перегорнув кілька пергаментних сторінок, розписаних химерною давньою в'яззю та золотими малюнками. На одному з них була зображена жінка, навколо якої палали вогняні крила, а на пальці красувався перстень із символом, який змусив Ладу затамувати подих.

— Зачекай... — Лада нахилилася ближче, торкаючись малюнка. — Цей знак. Птаха, що злітає з полум'я. У моєї бабусі був такий амулет! Вона завжди казала, що це наша найголовніша сімейна реліквія, яка переходить із роду в рід тільки по жіночій лінії. Я думала..., це просто стара біжутерія...

— Це не біжутерія, Ладо, — тихо сказав Кресомир, гортаючи сторінки далі, до самого кінця фоліагту, де хронологія раптово обривалася. — Дивись сюди. П'ятсот років тому, якраз перед тим, як мій світ мав загинути і я скористався Хроно-іскрою, з цього замку зникла Ладомира — остання донька Великого Вогняного Роду. Тут сказано, що вона «пішла у Браму Часу, рятуючи магічне насіння роду від знищення ворогами, і розчинилася в прийдешніх віках».

Лада вражено дивилася на старовинні літери. Шматочки пазла в її  розумі нарешті склалися в неймовірну картину.

— Тобто... моя пра-пра-пра-прабабуся Ладомира втекла з вашого часу у моє майбутнє? — Лада іронічно хмикнула, хоча всередині все тремтіло від усвідомлення істини. — Оце так поворот. Виходить, я не просто туристка, яка невдало впала у багаття. Я повернулася на історичну батьківщину за програмою репатріації?

— У майбутньому, куди вона потрапила, не було первісної магії землі та вогню, — пояснив Кресомир, і в його голосі почувся сум воїна-мага, який розуміє закони природи. — Без підживлення від стихій магія вогню у твоєму роду просто заснула. Вона передавалася генетично, як колір очей чи форма губ, але спала, чекаючи свого часу.

— Чекала, поки одна її дурна правнучка не зустріне підлого чоловіка, не втратить квартиру і не впаде  у вогонь у Хустському замку, де Хроно-аномалія розбудить старі гени, — закінчила думку Лада. Вона підняла руку, і на її долоні спалахнув маленький, абсолютно рівний, слухняний вогник. — Тепер усе логічно. Магія не з'явилася з нічого. Вона просто прокинулася.Кресомир обійняв її міцніше, притискаючи до своїх грудей.
— Твій рід повернувся додому, Ладо. Ти — остання з роду Воєвод Вогню. І ти належиш цьому світу. Поруч зі мною.

Лада заплющила очі, ніжачись у його теплі. Але перед її мисленим поглядом знову випливло сите, задоволене обличчя Влада та його адвоката, які відібрали у неї все.

«Ні, Владику, — подумала Лада, і її внутрішній вогонь небезпечно засичав. — Я, може, і повернулася додому. Але  я знайду спосіб влаштувати тобі такий магічний аудит твого "бізнесу" та нашої колишньої квартири, що ти проклянеш той день, коли вирішив обдурити "здичавілу у лісах і горах", як ти казав, жінку, жінку, як виявляється з вогняним родоводом».

Вона повернулася до Кресомира й заглядаючи в його янтарні очі, запитала:
— Коханий, слухай,... А як саме, кажеш, твоя магія  відчиняю Брами Часу? Нам терміново потрібно злітати в один офіс у двадцять першому столітті. Настав час підсмажити амбіції одного зрадника та його коханки..