Глава 1. Успіх та перші тривожні дзвіночки

— Пам'ятайте, шановні гості, Карпати не прощають скепсису, — Лада змовницьки підморгнула групі туристів, яка заворожено слухала кожне її слово. — Коли сонце сховається за вершинами, межа між світами стане тонкою. І якщо вам здасться, що серед дерев майнула зелена сукня мавки, або почується дивний свист мольфара… Просто перевірте, чи не перебрали ви в готелі місцевої хріновухи. А якщо серйозно — дозвольте магії відбутися!

Автобус вибухнув дружнім сміхом. Лада задоволено посміхнулася, передала мікрофон водієві, щоб той увімкнув карпатську музику і присіла на переднє сидіння. Серце калатало від приємного збудження.

Це був перший офіційний запуск її дітища — авторського туру «Шляхами мавок та мольфарів. Магічний Weekend». Шеф у турфірмі спочатку хрестився й казав, що мольфари в XXI столітті продаються гірше за гарячі путівки в Єгипет. Але Лада — дівчина вперта, вона професіонал своєї справи  — зуміла переконати керівництво. Як результат -  місця  викуплені на місяць на перед, а в автобусі сидить тридцять щасливих людей, готових шукати містику в кожному кущі.

Вона була успішною, веселою  двадцятисемирічною дівчиноюі. Струнка, середнього зросту. Довге каштанове волосся спадало м'якими хвилями нижче плечей, а великі сіро-зелені очі уважно вливлялись у все навколо. Здавалося вона тримала це життя за хвіст. Майже.

Лада дістала з кишені джинсів телефон і відкрила чат із чоловіком.

«Владику, ми вже під'їжджаємо до Закарпаття. Навколо така краса! Обідав? Якщо ні, я вишлю тобі подумки шматок баношу з бринзою» — повідомлення висіло непрочитаним уже чотири години.

Останній місяць її коханий чоловік нагадував секретного агента на надважливому завданні. Отримавши посаду заступника генерального директора великої будівельної компанії, Влад почав «жити» на роботі. Нескінченні термінові наради, виїзди на "таємничі" об'єкти о другій ночі й дзвінки.

«Ну нічого, побудує кар'єру, куплю йому медаль "Почесному трудоголіку" і заберу в ліс без інтернету», — подумки жартувала Лада, хоча  душу шкребли дрібні гострі кігтики тривоги.

Коли автобус нарешті прибув до готелю, Лада увімкнула режим супер-жінки. Вона встигала все: розселяти туристів, жартувати з адміністратором, заспокоювати паніку через «ой, а в моєму номері немає фену!» і паралельно перевіряти, чи готові актори до нічного перформансу в Хустському замку.

Лише під вечір, коли група пішла відпочивати перед нічним виходом, Лада змогла присісти на терасі з горнятком кави.

Екран телефону блимнув. Відповідь від Влада: «Привіт. Дуже зайнятий на об'єкті. Не турбуй, кохана. Цілую».

Лада крутнула в руках гаджет, і її погляд упав на сумку. Там, у внутрішній кишені, лежав папірець, який вона випадково знайшла сьогодні вранці, коли закидала піджак Влада в пральну машину. Чек із розкішного заміського ресторану. Субота, одинадцята вечора. Два філе-міньйон, пляшка вина преміум-класу, полуничний десерт зі свічками. Сума — приблизно як бюджет маленької африканської країни.

Тоді Влад роздратовано відмахнувся: «Ладо, це була ділова вечеря з інвестором, не видумуй дурниць!».

— Інвестор, який полюбляє полуничний десерт зі свічками… — пробурмотіла вона під ніс, намагаючись звести все в жарт, але кава раптом здалася гіркою. — Сподіваюся, цей інвестор хоча б бородатий дядько-мільйонер, а не довгонога блондинка.

— Ладо Олексіївно, актори готові, смолоскипи заправлені! — помічник Андрій виринув із-за рогу з оберемком реквізиту. — Туристи вже тупають ногами в холі, вимагають обіцяних мавок.

— Йду рятувати світ від нудьги! — Лада вистрибнула з крісла, засунула телефон у кишеню курточки і поправила волосся. — Андрію, перевір, щоб у «мольфара» борода не відклеїлася, як минулого разу, бо туристи знову подумають, що це магія перевтілення.

Вона впевнено покрокувала до групи, сяючи фірмовою посмішкою. Лада ще не знала, що цей «Магічний вікенд» дійсно змінить її життя назавжди, але шоу, яке підготувала їй доля, буде зовсім не комедійним.

—