Магія долі. Провидиця.
Епілог
У Безодні — знову рух.
Кам’яне коло спалахнуло сріблом у тиші, якої ніколи не було на поверхні. Повітря тремтіло, мов очікування. І на троні — знову постать.
Він сидів нерухомо. Молодий, але в його очах — вік цілих світів. У його зіницях жевріли зорі. А в тиші, яка розливалася навкруг, відчувалась незворотність. Відчуття обраного шляху.
Хранитель.
Але не той, що був.
Той, що став.
Його руки лежали на колінах — спокійні, мов сама Безодня. А навколо — світло і тінь більше не воювали. Вони злилися у ритм нового порядку.
Бо два світи — людський і магічний, зовнішній і глибинний — більше не існували окремо. Пророче коло було завершене. Союз скріплений. Страх подолано. І з того союзу народився той, хто пам’ятає все і кожного. Той, хто бачив.
Його ім’я в одному світі було Адріан.
У іншому — Останній і Перший.
Оберігач Рівноваги.
Син магії і провидіння.
Він відкрив очі — і Безодня, неосяжна і жива, розцвіла у відповідь.
Вибір зроблено. Майбутнє — прийнято.
А Хранитель знову стереже його, не як тінь, а як світло, що ніколи не гасне.
#857 в Фентезі
#3064 в Любовні романи
#807 в Любовне фентезі
Відредаговано: 07.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
