ХІ розділ

Дем'ян так і не прийшов. Не те щоб я його дуже чекала, але й брехати не буду - мене зацікавила його таємничість. Зазвичай люди з якими я працювала намагалися одразу розповісти про справу все, що знають. Дем'ян ж навпаки, не сказав жодного слова. Може, він просто пожартував і насправді немає у нього ніякої роботи? Ну і нехай, значить займуся документами. 

За час моєї відсутності паперів трохи назбиралося, тому потрібно було привести їх до ладу. Пройшло дві години. Зі значною частиною документації я розібралася і склала на свої місця. Вирішила трохи відволіктися і попити чаю. Дуже сумувала за сином, але наражати його на небезпеку не хотілося. Обов'язково сьогодні поїду до нього. 

Коли я зручно вмостилася у кріслі з чашкою чаю, в кабінет увійшов Тім. 

— Ти знаєш, я дещо дізнався про цих найманців, - з ентузіазмом почав хлопець. — І у мене є дві новини. 

Тепер зрозуміло які у нього були справи. 

— Одна - хороша, а інша - погана? - припустила я. 

— Не зовсім так. Обидві рідше нейтральні. Жодна з них не є поганою чи хорошою, але задуматися варто. 

— Ну що ж, тоді починай. 

— Так от, мені вдалося дізнатися, що саме шукали найманці. І випереджуючи твоє запитання - не тебе.  

— То що ж вони там робили? 

— А от це найцікавіше, - Тім зробив паузу. — На прийомі був Григор Теркіс. Саме з ним вони хотіли зустрітися. 

— Це взагалі хто? 

— Пам'ятаєш, два роки тому у магів був скандал? Вигнали одного з них зі свого клану за якусь провину. 

— Так, щось таке пригадую. 

— Це був саме він. У цього Григора була певна інформація для мисливців. Очевидно дуже цінна. От би дізнатися про що вони говорили, - задумливо мовив Тім. 

— Добре. Я так розумію це одна новина. Яка ж інша? 

— Точно. Мені стало відомо, що найманці на когось працюють. Визначити хто це поки неможливо. Але цей хтось дуже хоче заволодіти Верховною провидицею. Дуже вже активно він її шукає, але майстерно приховує всі сліди. 

— І звідки тобі про це відомо? - спитала. 

— В мене є свої інформатори. Копнули трошки глибше і змогли про це дізнатися. Але хто це поки не вдалося зрозуміти. 

— Отже, що ми маємо? І в одній, і в другій справі задіяні мисливці. Це великий мінус. Вони не зупиняться ні перед чим. Також дивна розмова Григора з ними. Потрібно більше дізнатися про інформацію якою він володіє. І до всього цього додається полювання на Верховну. 

— Ти маєш рацію, Анно. Я вже цим зайнявся. Поки результатів немає, але мої інформатори працюють. Але сама розумієш, можливо, нам нічого не вдасться дізнатися. 

— Розумію. Тому варто бути обережними. Невідомо, що від них можна очікувати. 

Ми ось так сиділи і кожен думав про своє. У мене з голови ніяк не виходила історія про цього Григора Теркіса і я намагалася згадати за що його вигнали. І раптом пам’ять підкинула мені підказку. 

— Тім, я знаю, за що його вигнали. 

— Кого? А, ти про Теркіса? 

— Так. Пан Мерп якось розповідав, що цей Григор небезпечна людина. Тоді він використав чи хотів використати якійсь заборонений ритуал. За це його і вигнали з клану і частково позбавили магії. Але, що як саме інформацією про цей ритуал він поділився з найманцями? 

— Це непогана версія, потрібно попрацювати  у цьому напрямку і дізнатися що ж це за ритуал. 

— І справді. Але уже не сьогодні. Я ще хочу поїхати у селище. 

— Добре. Якщо буду потрібний — дзвони. 

І Тім пішов. Я ж ще трохи посиділа і відправилася до сина. 

Дорога до селища була спокійною, але думки не давали мені розслабитися. Григор Теркіс, найманці, загадковий замовник, що шукає Верховну провидицю..... вся ця історія виглядала як частина пазлу, що ще не склався докупи.